Готфрід Вільгельм Лейбніц

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (іноді Ляйбніц, Gottfried Wilhelm Leibniz; 1646—1716) — німецький філософ, математик, логік, фізик, історик, дипломат, винахідник і мовознавець. Засновник і перший президент Берлінської Академії наук.

Цитати[ред.]

  •  

Бібліотеки — це скарбниці всіх багатств людського духу.

  •  

Любити — це знаходити у щасті іншого своє власне щастя.

  •  

Наше щастя зовсім не полягає і не може полягати у повному задоволенні, коли не залишиться вже чого бажати, що сприяє отупінню нашого розуму. Вічне прагнення нових задоволень і нового вдосконалення — це і є щастя.

  •  

Нема у розумі нічого, чого б не було у відчуттях, крім самого інтелекту[1].

  •  

Ми чекаємо від історії трьох вигод: передусім — насолоди пізнавати незвичайні речі, далі — корисних для життя настанов і, врешті, — оповіді про те, як теперішнє походить від минулого, коли все досконало виводиться зі своїх причин[2]. — З передмови до «Accessiones Historicae», перегукується з Цицероном.

 

Tria sunt quae expetimus in Historia: primum, voluptatem noscendi res singulares; deinde, utilia in primis vitae praecepta; ac denique origines praesentium a praete-ritis repetitas, cum omnia optime ex causis noscantur[3].

  •  

Сучасне таїть у собі майбутнє[4].

Примітки[ред.]

  1. Философский словарь. Под ред. М. М. Розенталя и П. Ф. Юдина. — Москва: Политиздат, 1963. — С. 230
  2. Наталя Яковенко Вступ до історії
  3. Accessiones Historicae (1700), t. IV, 2, p. 53
  4. Мудрість тисячоліть, 2019, с. 10

Джерела[ред.]

  • Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
  • Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 530-531.