Готфрід Вільгельм Лейбніц
| Ґотфрід Вільгельм Лейбніц | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (іноді Ляйбніц, Gottfried Wilhelm Leibniz; 1646—1716) — німецький філософ, математик, логік, фізик, історик, дипломат, винахідник і мовознавець. Засновник і перший президент Берлінської Академії наук.
Цитати[ред.]
Бібліотеки — це скарбниці всіх багатств людського духу. |
Любити — це знаходити у щасті іншого своє власне щастя. |
Наше щастя зовсім не полягає і не може полягати у повному задоволенні, коли не залишиться вже чого бажати, що сприяє отупінню нашого розуму. Вічне прагнення нових задоволень і нового вдосконалення — це і є щастя. |
Нема у розумі нічого, чого б не було у відчуттях, крім самого інтелекту[1]. |
Ми чекаємо від історії трьох вигод: передусім — насолоди пізнавати незвичайні речі, далі — корисних для життя настанов і, врешті, — оповіді про те, як теперішнє походить від минулого, коли все досконало виводиться зі своїх причин[2]. — З передмови до «Accessiones Historicae», перегукується з Цицероном. |
|||||
Tria sunt quae expetimus in Historia: primum, voluptatem noscendi res singulares; deinde, utilia in primis vitae praecepta; ac denique origines praesentium a praete-ritis repetitas, cum omnia optime ex causis noscantur[3]. |
Сучасне таїть у собі майбутнє[4]. |
Примітки[ред.]
- ↑ Философский словарь. Под ред. М. М. Розенталя и П. Ф. Юдина. — Москва: Политиздат, 1963. — С. 230
- ↑ Наталя Яковенко Вступ до історії
- ↑ Accessiones Historicae (1700), t. IV, 2, p. 53
- ↑ Мудрість тисячоліть, 2019, с. 10
Джерела[ред.]
- Уклад. Л. В. Лапшина. Мудрість тисячоліть. Притчі та афоризми. — Харків: Віват, 2019. — 320 с. — ISBN 978-617-7151-54-7
- Большая книга афоризмов / сост. А. П. Кондрашов, И. И. Комарова. — Москва: РИПОЛ классик, 2008. — С. 530-531.