Волт Вітмен
| Волт Вітмен | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Во́лт Вітмен (англ. Walt Whitman ; 1819—1892) — американський поет, есеїст, журналіст і гуманіст.
Цитати
[ред.]- Я — той, що, в натовпі мимохіть кинувши погляд на вас, відвертає знову обличчя.
- («Поетам, що будуть» (1860) / Пер. з англ. Наталя Кащук // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 25)
- Я блукаю й кличу свою душу.
- («Пісня про себе» (1855) / Пер. з англ. Лесь Герасимчук // Поезії. — Київ, 1984. — С. 17)
- Варіант:
- Я байдикую і тішу свою душу.
- («Пісня про самого себе» (1855) / Пер. з англ. Світлана Хміль // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 26)
- Не кепкую, не сперечаюсь, — я спостерігаю та жду.
- («Пісня про себе» (1855) / Пер. з англ. Лесь Герасимчук // Поезії. — Київ, 1984. — С. 21)
- На обличчях чоловіків і жінок бачу Бога.
- («Пісня про себе» (1855) / Пер. з англ. Лесь Герасимчук // Поезії. — Київ, 1984. — С. 78)
- Варіант:
- У чоловічих, у жіночих обличчях бачу я Бога.
- («Пісня про самого себе» (1855) / Пер. з англ. Світлана Хміль // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 40)
- Я варварським криком кричу над дахами світу.
- («Пісня про себе» (1855) / Пер. з англ. Лесь Герасимчук // Поезії. — Київ, 1984. — С. 81)
- Велике місто — те, в якому живуть найбільші чоловіки та жінки.
- («Пісня про сокиру» (1856) / Пер. з англ. Віктор Коптілов // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 85)
- Коли бузок розцвів торік у моєму дворі
І велика зірка так рано в ніч упала з вечірнього неба на заході,
Я сумував, і відтоді сумуватиму завжди, коли настане весна.
- («Пам’яті президента Лінкольна». 1. (1865–1866) / Пер. з англ. Віктор Коптілов // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 137)
- Йде прекрасна і втішна смерть,
Плине вколо світу і спокійно приходить до нас, до нас,
Вдень чи вночі, до всіх і до кожного,
Рано чи пізно — ніжна смерть.
- («Пам’яті президента Лінкольна». 14. (1865–1866) / Пер. з англ. Віктор Коптілов // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 143)
- Славте незглибимий всесвіт
За життя і за щастя, за прагнення і за цікаві знання,
І за кохання, за любе кохання — але славте! славте! славте!
І за надійні обійми холодної смерті.
- («Пам’яті президента Лінкольна». 14. (1865–1866) / Пер. з англ. Віктор Коптілов // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 143)
- О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь, —
Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть.
- («Пам’яті президента Лінкольна». «О Капітане!» (1865) / Пер. з англ. Василь Мисик // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 147)
- Варіант І:
- О Капітане! Мій Капітане! Вже ми лишили позаду жахливу нашу дорогу;
Корабель провітрилив крізь всі небезпеки і таки здобув перемогу.- («Пам’яті президента Лінкольна». «О Капітане! Мій Капітане!» (1865) / Пер. з англ. Віталій Коротич // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 188)
- Варіант ІІІ:
- Збудись, керманичу! Мета близька,
Крізь ста штормів шалений вир була дорога нелегка.- («Пам’яті президента Лінкольна». «Збудись, керманичу!» (1865) / Пер. з англ. Михайло Тупайло // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 191)
- І все ж Свобода не вигнана звідси й не всім володіє ворог.
Коли відступає Свобода, вона відступає не першою, не другою і не третьою,
Вона жде, поки всі відійдуть, вона відходить останньою.
- («Переможеному європейському революціонерові» (1856) / Пер. з англ. Василь Моруга // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 154)
- Всі поснулі прекрасні, всі предмети в цьому світі тьмяному прекрасні.
- («Сплячі» (1855) / Пер. з англ. Михайло Тупайло // Листя трави. — Київ, 1969. — С. 171)
Джерела
[ред.]- Уїтмен, Уолт. Листя трави / Переклад з англійської; Редактор-упорядник Віктор Коптілов. — Київ: Дніпро, 1969. — 195 с.
- Уїтмен, Уолт. Поезії / Переклад з англійської, передмова та примітки Леся Герасимчука. — Київ: Дніпро, 1984. — 126 с.
