Белімова Тетяна Валеріївна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Белімова Тетяна Валеріївна
Belimova.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Тетяна Валеріївна Белімова (нар. 11 грудня 1976, Київ) — українська письменниця, літературознавець та викладач.

Цитати[ред.]

  •  

Насправді, вільного світу як не було, так і не має до сьогодні. Але пошуки його тривають[1]

  •  

Хто може сказати, що він цілком вільний від якихось суспільних обов'язків, від якоїсь заангажованості, від соціально накинутих масок і ролей, правил, які людина має дотримуватися. Мені здається, ніхто не може сказати, що він вільний. Хіба що Сковорода, який сказав, що «світ ловив мене, але не впіймав»[1].

  •  

Ми і зараз переживаємо наслідки тоталітаризму, вони пролазять в усі щілини. І багато з того, що ми маємо зараз, це є наслідки тоталітарного режиму, у якому ми жили впродовж 70 років[1].

  •  

Геноцид, зумовлений Голодомором, репресії, також дуже сильно вплинули на український народ саме на генетичному рівні[1].

  •  

Майдан — це справжня революція, але дуже обмежена кількість українців взяли у ній участь[1].

  •  

Мені також було важливо проговорити, що хоч Голодомор стався через політику Сталіна, але відбувалося це руками українців. Тобто, українці знищували українців. Це також є серед наших генетичних рис, це також закладено у нашому антропологічному коді. І це є одна із тих рис, яку нам треба долати[1].

  •  

Я сприймаю творчий процес як гру, сублімацію, самовираження[2].

  •  

Значення і роль Тараса Шевченка для України важко переоцінити. Його постать і творчість є позачасовим явищем. Поет окреслив усі шляхи розвитку нашого народу: від історичного минулого (момент національної ідентифікації) — до перспективи майбутнього[2].

  •  

Необхідно посилити патріотичну складову в усіх без винятку напрямках освіти! Молодь, як ніхто інший, є чутливою і піддатливою до формування, тому патріотичний посил має обов’язково проговорюватися — до безкінечності, допоки не відкладеться на рівні підсвідомого[2].

  •  

Сучасна література саме і прикметна тим, що вона передає дух доби, навіть коли автори звертаються до давно відомих тем[2].

  •  

Якщо Україна буде Україною і матиме дійсно українську владу, мовний фактор, так чи інакше, перестане відігравати свою негативну роль. Питання престижу української мови — це цілеспрямована державна політика. Як тільки вона запрацює, ситуація відразу зміниться на краще. Оптимізму додає і той факт, що, попри численні і багаторічні утиски, українці зберегли свою мову і створили нею прекрасну літературу, нічим не гіршу за літератури державницьких народів[2].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg