Баган Олег Романович
| Баган Олег Романович | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Олег Романович Баган (нар. 9 лютого 1963, Дрогобич) — український літературознавець, публіцист, політолог, керівник Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова.
Цитати
[ред.]Художня література і теорія літератури містять в собі всі великі ідеї, якими живе людство. Я ще в студентські роки збагнув, що в певному сенсі літературознавство є ширше навіть за філософію, бо охоплює ще й сферу естетичного, хоча вже тоді дуже захопився власне філософією. Лише на перший погляд літературознавство може видаватися «легкими казочками» порівняно зі «складною» фізикою та кібернетикою, насправді ж воно концентрує в собі буттєві проблеми: відчуття істини, переживання трансцендентного, загадку особистості, містику краси і творчості і т.ін. І головне, воно концентрує увагу на темі «Душа Нації», саме через літературу ти пізнаєш, що таке органічна духовно-естетична, культурно-ментальна єдність кожного народу зокрема і всіх народів світу водночас. Це націоналізм та інтернаціоналізм в синтезі.[1] — Часопис «Франковий край» за 09.02.2018 |
Є старе правило ще із совєтських традицій пропагандистських війн: імена найнебезпечніших ідейних ворогів не згадуються цілком. Пам’ятаєте, що в совєтських енциклопедіях, навіть найфундаментальніших, не можна було прочитати про тих, кого Москва вважала особливо небезпечним ворогом? То я належу саме до цієї категорії авторів. Моє ім’я не згадується майже ніде у системі антиукраїнської пропаганди, мене негласно заборонено цитувати. Це правило підхопили й українські ліберали. — Часопис «Франковий край» за 09.02.2018 |
Про націоналізм думають, що це «вузьке зациклення на захисті рідної мови і історії» і все. Насправді ж націоналізм означає насамперед вивільнення героїчної енергетики нації, формування її твердого характеру, особистісне виховання, привчання суспільства до відповідальності і дисципліни поведінки і т.ін. Це цілісна моральна перебудова нації.[1] — Часопис «Франковий край» за 09.02.2018 |
Усі біди сьогоднішньої України йдуть саме від низького рівня націоналістичних переконань в суспільстві. Влада безвідповідальна і цинічна в своїх діях, бо цілком не прив’язана емоційно, а часто й етнічно, до цього народу; дрібні чиновники бездіяльні і корисливі, бо не мають жодних ідеалістичних уявлень та моральних інтенцій, що може прищепити тільки націоналізм; партійні середовища поглинуті ліберальницьким популізмом, тобто постійно брешуть народові, що якісь там «реформи», «економічні закони-новаторства» врятують країну, яка гине від елементарної безкарності шахраїв і крадіїв; суспільні маси – хаотизовані, охоплені фальшивими ілюзіями «практицизму» і «технократизму», без найменшого усвідомлення того, що за кожну антиукраїнську дію, кожне руїнництво, злодійство треба суворо карати. І так у всьому.[1] — Часопис «Франковий край» за 09.02.2018 |
Весь прогрес європейських націй – це суворі принципи, правила, норми поведінки, які формувалися в горнилі їхнього історичного націоналізму. Натомість вся сучасна система влади в Україні вибудовується на основі відчуженості від національних інтересів українства. Йому замість цього підсовують цілі-ілюзії: «права людини», «вільний ринок», «безвіз», «права ЛГБТ» і т.ін. А має бути головний принцип: передусім треба реалізовувати те, що зміцнює націю.[1] — Часопис «Франковий край» за 09.02.2018 |
Завданням лібералізму є створити в Україні меркантильне, скептизоване, космополітичне суспільство. Тому він усіляко, в т.ч. і через науку, висміює і понижує у моральній вартості національну гідність, вульгаризує високу культуру (мистецтво – це не порив духу, не ушляхетнюванння людини, а хворобливі алюзії, нереалізовані комплекси і т.ін., як пишуть численні теоретики постмодернізму). Тобто йдеться саме про моральну деструкцію нації. Чи сприяє це тій потенційній мобілізації соціуму, яка так потрібна всім нам сьогодні? Питання риторичне.[1] — Часопис «Франковий край» за 09.02.2018 |
Примітки
[ред.]
