Афанасьєв Ігор Якович
Афанасьєв Ігор Якович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
І́гор Я́кович Афана́сьєв (17 листопада 1953, Кравченко — 1 березня 2024, Москва) — російський та український театральний режисер, драматург, Заслужений діяч мистецтв України.
Цитати
[ред.]«В Україні маса талантів, але про них за кордоном нічого не знають. Я намагаюся цю прогалину заповнити. Минулого року організував гастролі театру ім. І. Франка в США. Виставу «Тев’е- Тевель», в якій головну роль блискуче грає Богдан Ступка, можна назвати першим успішним українським десантом за океан. Моєю другою спробою стане «Варшавська мелодія-2». На жаль, Київ перебуває в статусі провінційного міста. У зарубіжній гастрольній афіші Америки він фактично не представлений. Хоч ваші театри працюють на повну потужність. Є цікаві постановки. Але ви варитеся у власному соку. Я хочу налагодити контакти з Києвом. Адже 60% еміграції США — вихідці з України. У нас працює три канали російськомовного ТБ. Щотижня проходять гастролі московських артистів, співаків, музикантів. А де ж київські майстри?» — про українських акторів Ігор Афанасьєв — «совок» по-американськи (20 лютого 2003) |
«Дев’ять років тому я поїхав до Америки у справах, а не в еміграцію. Абсолютно несподівано потрапив на конкурс ведучих новостворюваного Російського ТБ. Волею долі мені запропонували там попрацювати. Вдома ніщо не утримувало. Це був час розвалу в українському мистецтві. В мене у Києві не вирішувалося питання з приміщенням для Театру естради. Своїх працівників я став розпихувати по польщам, югославіям, аби люди могли елементарно жити, заробляти гроші. Частину колег забрав із собою до США. Коли мені запропонували цікаву роботу і гарну зарплатню, я погодився. Спочатку контракт був на рік. Я вів програму новин. Щодня стирчав у «телеящику». Почали упізнавати на вулицях, не можна було навіть пройти спокійно — збирав плоди популярності. Жив і працював у російськомовному середовищі. Невдовзі я перевіз сім’ю. Пізніше перейшов працювати на інший канал. А потім оформив усі необхідні папери на проживання. Разом із партнером відкрив своє телебачення. |
«З 1976 по 1980 я працював у Київському театрі оперети і зіграв найкращі ролі — Чарлі Чапліна, д’Артаньяна. Я не так багато акторствував, перемкнувся на режисуру. Коли театр очолив Володимир Бегма, в Оперети з’явився шанс піднятися на більш високий рівень і піти попереду всіх інших українських музичних театрів. Бегма міг зробити його багатожанровим: ставити мюзикли, оперети, шоу. На жаль, режисера «з’їли». Багато кому не подобався його непростий характер, гострий язик. Я в цьому «поїданні» не захотів брати участі й пішов до франківців. А те, що зараз Оперета перебуває в повному застої, — природний фінал тих «ігор». Під час одного з моїх приїздів до Києва мене запросили на переговори, пропонуючи поставити п’єсу. Вихідний матеріал мені не сподобався, сюжет застарів. Я запропонував іншу чудову п’єсу. Підписали документи з дирекцією. Ми з композитором Ігорем Покладом почали працювати. А через тиждень мені дзвонять — ми передумали... |
«Мене роздратовує дещо зіпсований імідж України. Шкода, що керівництво вибрало темпи розвитку, більш властиві країнам третього світу. Це коли розвиваються дуже великі капітали, з’являються окремі багаті люди, а середній клас, пенсіонери зводять кінці з кінцями, отримуючи за рабську працю мізерну зарплату. А високорозвиненою державою вважається та, де добре живе саме середньостатистичний громадянин! Хоч я оптиміст. Можливо, коли сформується клас багатих, їм захочеться мати сервіс. Значить, з’являться робочі місця у сфері обслуговування, туризму, розваг, а там, дивись, і до культури справа дійде. Це процес не одного дня. Вам, може, не видно. Я виїжджав з України на початку 90- х. Тоді неможливо було дивитися на телеекран. Ведучі розмовляли дерев’яною мовою, нагадували манекени. Нині розкуті, розмовляють органічною українською. Відчувається, що мислять нею. А скільки різноманітних цікавих програм з’явилося! |
Примітки
[ред.]