Сергій Володимирович Алексашенко (рос.Серге́й Влади́мирович Алекса́шенко, нар. 1959) — російський економіст, менеджер. Старший науковий співробітник Вищої школи економіки, колишній голова Ради директорів ВАТ «Об'єднана зернова компанія». У 1995–1998 рр. — перший заступник голови правління Центрального банку Росії.
Одна справа — чи справляють санкції ефект на економіку Росії? Так, надають. Але якщо ставити питання — чи дозволяють санкції добитися результату, то відповідь буде — ні, не дозволяють.
Одно дело — оказывают ли санкции эффект на экономику России? Да, оказывают. Но если ставить вопрос — позволяют ли санкции добиться результата, то ответ будет – нет, не позволяют[1].
Я нагадаю, що найжорсткіші санкції були введені після збитого Боїнга, коли європейці зрозуміли, що війна прийшла до них, що їхні громадяни гинуть.
Я напомню, что самые жесткие санкции были введены после сбитого Боинга, когда европейцы поняли, что война пришла к ним, что их граждане гибнут[1].
Можливо, це не санкції зупиняють подальшу агресію, а Путіну самому вона зараз не потрібна.
Возможно, это не санкции останавливают дальнейшую агрессию, а Путину самому она сейчас не нужна[1].
Навіть рух у бік холодної війни сьогодні всіма сприймається як нормальна ситуація.
І з цим нічого не поробиш, оскільки все впирається в одну людину — Путіна, який очолює Росію і буде керувати країною рівно стільки, скільки захоче. Ніяких надій, що він програє вибори і хтось прийде на його місце, — нема.
З ним, по-хорошому, треба про щось домовлятися, але проблема в тому, що йому ніхто не вірить, тому що він всіх обманює.
Даже движение в сторону холодной войны сегодня всеми воспринимается как нормальная ситуация.
И с этим ничего не поделать, поскольку все упирается в одного человека — Путина, который возглавляет Россию и будет руководить страной ровно столько, сколько захочет. Никаких надежд, что он проиграет выборы и кто-то придет на его место — нету.
С ним, по-хорошему, надо о чем-то договариваться, но проблема в том, что ему никто не верит, потому что он всех обманывает[1].
Україна не Росія. У вас величезний рівень незалежності олігархів від влади. Скоріше, навпаки — у вас держава багато років залежала від олігархів, що визначали його позицію. Просто «правлячі» олігархи не раз мінялися зі зміною влади.
У Росії все інакше. Олігархи повністю залежні від Путіна, вони відносяться до власності як до того, чим їм «дали покерувати». І немає жодного олігарха, який відмовиться, якщо Путін йому скаже: хлопець, продай свій бізнес. Ось Євтушенков відмовився продавати «Башнефть» — і відразу всім стало зрозуміло, що за таке роблять. І до речі, в Росії в олігархів немає своїх телеканалів і немає інформаційного рупора.
Власне, відносини Путіна і олігархів зрозумілі ще з 2001 року, коли Гусинського посадили та відібрали у нього НТВ.
Тому олігархи ніколи не виступлять проти Путіна і будуть страждати разом з ним.
Украина не Россия. У вас огромный уровень независимости олигархов от власти. Скорее, наоборот — у вас государство много лет зависело от олигархов, определявших его позицию. Просто «правящие» олигархи не раз менялись со сменой власти.
В России все иначе. Олигархи полностью зависимы от Путина, они относятся к собственности как к тому, чем им «дали поуправлять». И нет ни одного олигарха, который откажется, если Путин ему скажет: парень, продай свой бизнес. Вот Евтушенков отказался продавать «Башнефть» — и сразу всем стало понятно, что за такое делают. И к слову, в России у олигархов нет своих телеканалов и нет информационного рупора.
Собственно, отношения Путина и олигархов понятны еще с 2001 года, когда Гусинского посадили и отобрали у него НТВ.
Поэтому олигархи никогда не выступят против Путина и будут страдать вместе с ним[1].
І я хочу звернути увагу, що російська економіка — вона як табуретка — проста, дуже примітивна, але дуже стійка.
В її основі — експорт сировини, який нікуди не дінеться, бо світу сировина потрібно. Тому при будь-яких умовах Росія буде тупо експортувати сировину. А у нас в експорті 80-85% — це сировина і продукція первинної переробки, така як метали і добрива.
И я хочу обратить внимание, что российская экономика — она как табуретка — простая, очень примитивная, но очень устойчивая.
В ее основе — экспорт сырья, который никуда не денется, потому что миру сырье нужно. Поэтому при любых условиях Россия будет тупо экспортировать сырье. А у нас в экспорте 80-85% — это сырье и продукция первичной переработки, такая как металлы и удобрения[1].
Економіка Росії — примітивна.
І єдине, що на неї може вплинути — це падіння попиту на сировину. А в осяжному майбутньому світовий попит на нафту у фізичному вираженні не знизиться.
Так, у цих умовах економіка не буде рости, вона буде стагнувати. Але вона не зникне.
Экономика России — примитивная.
И единственное, что на нее может повлиять — это падение спроса на сырье. А в обозримом будущем мировой спрос на нефть в физическом выражении не снизится.
Да, в этих условиях экономика не будет расти, она будет стагнировать. Но она не исчезнет[1].
Але потрібно розуміти, що Путін теж не сидів, склавши руки, ці роки після Болотної.
По-перше, більш жорстким стало законодавство з точки зору організації мітингів, відповідальності. А ще він посадив 30 чоловік у в'язницю за участь на Болотній. При чому — рядових учасників, ні за що. А адже це — сигнал людям. Люди готові ходити на демонстрації, але не готові, щоб їх за це били кийками і садили у в'язницю.
Також Путін за ці три роки домігся, що істотна частина активних людей виїхала з Росії, зрозумівши, що не можуть змінити цю країну.
Тому я поки не бачу ніяких підстав стверджувати, що будуть нові протести.
Но нужно понимать, что Путин тоже не сидел сложа руки эти годы после Болотной.
Во-первых, очень сильно ужесточилось законодательство с точки зрения организации митингов, ответственности. А еще он посадил 30 человек в тюрьму за участие на Болотной. При чем – рядовых участников, ни за что. А ведь это – сигнал людям. Люди готовы ходить на демонстрации, но не готовы, чтобы их за это били дубинками и сажали в тюрьму.
Также Путин за эти три года добился, что существенная часть активных людей уехали из России, поняв, что не могут изменить эту страну.
Поэтому я пока не вижу никаких оснований утверждать, что будут новые протесты[1].
Якщо на території Росії з її розвалом з'являться кримінальні держави, а замість однієї Росії на кордоні з Україною будуть чотири таких держави — навряд чи Україні від цього стане краще.
Если на территории России с ее развалом появятся криминальные государства, а вместо одной России на границе с Украиной будет четыре таких государства — вряд ли Украине от этого станет лучше[1].
Треба чесно визнати, що частина території України окупована Росією. Окупований і Крим, і Донбас.
Надо честно признать, что часть территории Украины оккупирована Россией. Оккупирован и Крым, и Донбасс[1].
Але тиск ще може бути посилено. Можна розширити санкції на газові технології. Заборона SWIFT-операцій з Росією також реальна.
Це буде означати, що російські банки не зможуть працювати на світовому ринку. А компанії російські зможуть, просто для них транзакції стануть дорожче — адже окрім SWIFT є факси, телекси. І до слова, від цього рішення, якщо воно буде, постраждають європейські та американські банки, які від цих методів давно відмовилися, а тепер їм доведеться заново закуповувати техніку, відновлювати підрозділи по факс- і телекс-перекладам, щоб працювати з Росією.
Але що поробиш, тиск потребує втрат. Альтернатива цьому — нічого не робити. А ті санкції, які є сьогодні — це і є «нічого», як я вже пояснив.
Но давление еще может быть усилено. Можно расширить санкции на газовые технологии. Запрет SWIFT-операций с Россией также реален.
Это будет означать, что российские банки не смогут работать на мировом рынке. А компании российские смогут, просто для них транзакции станут дороже — ведь кроме SWIFT есть факсы, телексы. И к слову, от этого решения, если оно будет, пострадают европейские и американские банки, которые от этих методов давно отказались, а теперь им придется заново закупать технику, восстанавливать подразделения по факс- и телекс-переводам, чтобы работать с Россией.
Но что поделать, давление требует потерь. Альтернатива этому — ничего не делать. А те санкции, которые есть сегодня — это и есть «ничего», как я уже пояснил[1].
Медіафайли у Вікісховищі
