Ізборники
Ізбо́рники 1073 та 1076 років — пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської й давньоруської мови на теренах України. В Ізборниках зафіксовані типові риси української мови[1], а післямови дяка Івана до Ізборників є пам'ятками української мови[2].
Цитати з Ізборника 1076 року
[ред.]|
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Б
[ред.]Багато приязних лицемір'ям вельми відомим людям капость чинять[3]. |
Блаженний добродійністю той, хто безпорочно за золотом не йде. Хто б то не був, хвалімо його, бо дивно вчинив серед людей своїх[4]. |
Будь понижений головою, а високий розумом, очі маючи на землі, а вміння — в небі[5]. |
В
[ред.]Відводь свої очі від гарної жінки і не бажай чужої доброти, бо в жіночій доброті багато хто заблудив, і дружба від неї, як вогонь, розгоряється[6]. |
Від вуст безрозумного відкинута буде істина, бо не вістить її вчасно[7]. |
Відкидайся, ласкавцю, улесливих слів, як і воронів, бо видовбати очі вміють[3]. |
Вустами своїми солодить ворог, а серцем своїм радитиме кинути тебе в рів. Очима своїми просльозиться ворог, а як віднайде пригожий час. то не насититься в прірві[4]. |
Г
[ред.]Ганьба батьку, коли не карає народженого від нього[7]. |
Д
[ред.]Дочка на втіху буде: мудра дочка шанує чоловіка свого, батька, а чоловіка посоромить дерзотна, і від обох прийме безчестя[7]. |
З
[ред.]За друга розверсти вуста не соромся, бо є тут співмірність[7]. |
Збагни суєту віку цього, бо швидко падає плоть наша і вдень, бо ростемо, а на ранок гниємо[5]. |
З дерзотним не ходи на шлях, хай не пристане до тебе те, що той учинить по силі своїй, бо в безум'ї його погинеш[6]. |
Злий морок для людини — брехня і в вустах непокараних завжди буде[7]. |
З мовчазних мудрі бувають, а є такі, що мовчать, бо не знають, що сказати[7]. |
З мудрими радься і з розумними хай буде розмисел твій, а всі повісті твої — в законі Вишнього[6]. |
І
[ред.]К
[ред.]Коли багатий спокуситься, багатьох заступників матиме, і ті словами мовленими виправдають його. Коли ж спокуситься убогий, то накидаються на нього і заперечують його розум і не дадуть йому місця[3]. |
Коли багато їжі, наруга пересичення в тому корениться — до журби доведе пересичення, бо багато померло від такого. Поминайте, і хай прикладеться це до життя[8]. |
Коли безбожний муж сміхом підійме голос, то мудрий ледве всміхнеться[4]. |
Коли в добрі буде муж, то вороги його в печалі будуть[4]. |
Коли весело ступаєш сходами від князя, відходячи, створи, щоб і з твого дому скорбними не відходили[5]. |
Красна є милостиня в час скорботи, так само, як дощові хмари в часи бездощів'я[8]. |
Л
[ред.]Ліпше один, аніж тисячі, і ліпше померти без дітей, аніж мати чада невірні. Від одного розумного заселиться град, а рід беззаконних його спустошить. Багато такого бачить око моє[8]. |
Ліпше хай людина ховає буйність свою, аніж ховала б мудрість свою[6]. |
Лукаве око заздрóсне щодо хліба і скудне на трапезі своїй[3]. |
М
[ред.]Маєточок світу цього ріці подібний, відповідно, звідси спливає вниз і знову згори приходить[5]. |
Мед та жінки розчиняють розуміння, а хто ліпиться до любодійців, дерзотним буде[8]. |
Мзда і дари осліплюють очі мудрих — хоч дивляться, але не бачать[7]. |
Милостиня не у великім та численнім чи малім даянні лежить, але по силі якщо даєш і чи від усього серця. Таку-то милостиню і ти прийми невідмовно і повісь її на своїй шиї — хай буде з тобою завжди навік-віки[5]. |
Мудра людина промовчить до часу, а хто багато говорить, огуджений буде і зневажений[7]. |
Мудре слово, коли почує розумний, похвалить його і до нього прикладеться[4]. |
Н
[ред.]Над мертвим плачуть, бо відходить зі світу, і безумного оплакують, бо відійшов од нього розум[7]. |
Не бажаю веселитися в світі цьому, адже всі веселощі світу плачем закінчуються[5]. |
Не давай блудницям душі своєї, щоб не згубити насліддя свого[6]. |
Не зваблюйся жінкою-облудницею, щоб не впасти в її сіті[6]. |
Не йми віри ворогам своїм довіку. І як ото мідь заіржавіє, так і злоба його. А коли і змириться і піде поникнувши, наладнай душу свою і остерігайся від нього — будеш йому як очищене дзеркало. |
Не кидай старого, новий-бо не буде такий, як він[6]. |
Не належить тобі вислуховувати наклепника, що солодко тобі мовить, чи слухати намови на ближнього, щоб не відпасти від Божої любові та царства. Стримуй того, що у вуха твої наклепи подає, щоб не загинути разом із ним[3]. |
Немає злішого за заздросника — і це віддяка злобі його, бо коли й добро учинить, забувшись, то по тому з'явить і свою злобу[3]. |
Не оправдовуй винного, хоча він і друг тобі, бо образиш праведного, хоча він тобі і ворог є[3]. |
Не сам упивайся, а голодних і спраглих нагодуй[5]. |
Не сказав: вустами тільки промовив, але в серці сховав, щоб не согрішити, і розумним учинив, бо істинні писання розумні є[9]. |
Не тримай гніву на ближнього свого і не чини нічого, що в ділах досаджає зненавиджена перед Богом та людьми гординя — від обох согрішить неправда[6]. |
Не являй усякому чоловіку серця свого — не похвалить він тебе[6]. |
О
[ред.]Око лихоємця не наситити до решти, а образа лукавого висушить душу його[3]. |
Оскверняє свою душу нашіптувальник[4]. |
П
[ред.]Поганьблено таких, які не вчаться[9]. |
Подання безумного ніколи не учинить користі, мало-бо дає, а багато несе[7]. |
Подано тобі вогонь і воду, до чого хочеш простягти руку[6]? |
Почув слова таємні, нехай умруть із тобою, і не кожному слову віру йми[7]. |
Р
[ред.]Робітник-п'яниця не збагатіє[8]. |
Розумний знає, в чому він оступився[4]. |
С
[ред.]Сам спершу сотвори людину і залиши її в руці думки своєї, коли хочеш дотриматися заповіді і вчинити віру доброзволення[6]. |
Серце буйного, як утла посудина, нічого розумного не втримає[4]. |
Т
[ред.]Таких собі друзів і порадників май, що не все тобою сказане хвалять, але судом праведним віддають, відповідаючи тобі[5]. |
Твердо розумій: для спасіння свого сховиська не треба людину ображати[3]. |
У
[ред.]У будь-якому ділі будь бадьорий — і будь-яка недуга не приступить до тебе[8]. |
У діянні мужа: і як скалить зуби, і як людина ступає — все свідчить про нього[7]. |
Х
[ред.]Хочеш від усіх честь мати, будь усім добродійником[3]. |
Ч
[ред.]Чадо, в житті своїм випробовуй душу свою: доглянь, що для неї є зло. |
Я
[ред.]Яка велика множність людей була на землі, і всі без пам'яті залишилися, а ті лише пам'ятні, хто слухав небо і землю, які за заповідями Божими прожили всі дні свої і на єдиного Вишнього позирали[5]. |
Як зліплювати посуд побитий, так і навчати безумного[4]. |
Як полоненому думається про батьків своїх, так і праведнику — читання книжне; краса воїну — зброя, корабля — вітрила, а праведному книжне почитаним[9]. |
Якщо силою ти перевищуєш усіх, то маєш освітлювати їх і добрими ділами більше за всіх[3]. |
Примітки
[ред.]- ↑ Єрмоленко С. Я. Історія української літературної мови
- ↑ В. В. Німчук. Пам'ятки української мови
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 70
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 74
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 69
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 73
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мудрість, 2019, с. 72
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Мудрість, 2019, с. 71
- ↑ а б в г Мудрість, 2019, с. 68
Джерела
[ред.]- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7
