Ізборники

Матеріал з Вікіцитат
Вікіпедія
Вікіпедія

Ізбо́рники 1073 та 1076 років — пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської й давньоруської мови на теренах України. В Ізборниках зафіксовані типові риси української мови[1], а післямови дяка Івана до Ізборників є пам'ятками української мови[2].

Цитати з Ізборника 1076 року[ред.]

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


Б[ред.]

  •  

Багато приязних лицемір'ям вельми відомим людям капость чинять[3].

  •  

Блаженний добродійністю той, хто безпорочно за золотом не йде. Хто б то не був, хвалімо його, бо дивно вчинив серед людей своїх[4].

  •  

Будь понижений головою, а високий розумом, очі маючи на землі, а вміння — в небі[5].

В[ред.]

  •  

Відводь свої очі від гарної жінки і не бажай чужої доброти, бо в жіночій доброті багато хто заблудив, і дружба від неї, як вогонь, розгоряється[6].

  •  

Від вуст безрозумного відкинута буде істина, бо не вістить її вчасно[7].

  •  

Відкидайся, ласкавцю, улесливих слів, як і воронів, бо видовбати очі вміють[3].

  •  

Вустами своїми солодить ворог, а серцем своїм радитиме кинути тебе в рів. Очима своїми просльозиться ворог, а як віднайде пригожий час. то не насититься в прірві[4].

Г[ред.]

  •  

Ганьба батьку, коли не карає народженого від нього[7].

  •  

Годі в пеклі шукати поживу[8].

Д[ред.]

  •  

Дочка на втіху буде: мудра дочка шанує чоловіка свого, батька, а чоловіка посоромить дерзотна, і від обох прийме безчестя[7].

З[ред.]

  •  

За друга розверсти вуста не соромся, бо є тут співмірність[7].

  •  

Збагни суєту віку цього, бо швидко падає плоть наша і вдень, бо ростемо, а на ранок гниємо[5].

  •  

З дерзотним не ходи на шлях, хай не пристане до тебе те, що той учинить по силі своїй, бо в безум'ї його погинеш[6].

  •  

Злий морок для людини — брехня і в вустах непокараних завжди буде[7].

  •  

З мовчазних мудрі бувають, а є такі, що мовчать, бо не знають, що сказати[7].

  •  

З мудрими радься і з розумними хай буде розмисел твій, а всі повісті твої — в законі Вишнього[6].

І[ред.]

  •  

І зло приймається і бережеться — лихіше диявола з'явиться, гублячи тебе[5].

К[ред.]

  •  

Коли багатий спокуситься, багатьох заступників матиме, і ті словами мовленими виправдають його. Коли ж спокуситься убогий, то накидаються на нього і заперечують його розум і не дадуть йому місця[3].

  •  

Коли багато їжі, наруга пересичення в тому корениться — до журби доведе пересичення, бо багато померло від такого. Поминайте, і хай прикладеться це до життя[8].

  •  

Коли безбожний муж сміхом підійме голос, то мудрий ледве всміхнеться[4].

  •  

Коли в добрі буде муж, то вороги його в печалі будуть[4].

  •  

Коли вельми великим сподобився ти бути від Бога, то добром лише ще більше маєш віддати[5].

  •  

Коли весело ступаєш сходами від князя, відходячи, створи, щоб і з твого дому скорбними не відходили[5].

  •  

Красна є милостиня в час скорботи, так само, як дощові хмари в часи бездощів'я[8].

Л[ред.]

  •  

Ліпше один, аніж тисячі, і ліпше померти без дітей, аніж мати чада невірні. Від одного розумного заселиться град, а рід беззаконних його спустошить. Багато такого бачить око моє[8].

  •  

Ліпше хай людина ховає буйність свою, аніж ховала б мудрість свою[6].

  •  

Лукаве око заздрóсне щодо хліба і скудне на трапезі своїй[3].

М[ред.]

  •  

Маєточок світу цього ріці подібний, відповідно, звідси спливає вниз і знову згори приходить[5].

  •  

Масти душу свою веселощами і втішай серце своє, а печаль далеко відкинеш від себе. Відтак швидко не постарієш[8].

  •  

Мед та жінки розчиняють розуміння, а хто ліпиться до любодійців, дерзотним буде[8].

  •  

Мзда і дари осліплюють очі мудрих — хоч дивляться, але не бачать[7].

  •  

Милостиня не у великім та численнім чи малім даянні лежить, але по силі якщо даєш і чи від усього серця. Таку-то милостиню і ти прийми невідмовно і повісь її на своїй шиї — хай буде з тобою завжди навік-віки[5].

  •  

Мудра людина в усьому вгодить і в дні гріха ухилиться від гріхотворення. Кожен розумний пізнає мудрість[8].

  •  

Мудра людина промовчить до часу, а хто багато говорить, огуджений буде і зневажений[7].

  •  

Мудре слово, коли почує розумний, похвалить його і до нього прикладеться[4].

Н[ред.]

  •  

Над мертвим плачуть, бо відходить зі світу, і безумного оплакують, бо відійшов од нього розум[7].

  •  

Над час себе не став, з міцнішими за себе і з багатшими не май стосунку. Бо коли поєднається горнець із котлом, то поб'ється і розсиплеться[4].

  •  

Не бажаю веселитися в світі цьому, адже всі веселощі світу плачем закінчуються[5].

  •  

Не давай блудницям душі своєї, щоб не згубити насліддя свого[6].

  •  

Не зваблюйся жінкою-облудницею, щоб не впасти в її сіті[6].

  •  

Не зваблюйсь на славу грішника, не відаєш, яке буде зруйнування її[6].

  •  

Не йми віри ворогам своїм довіку. І як ото мідь заіржавіє, так і злоба його. А коли і змириться і піде поникнувши, наладнай душу свою і остерігайся від нього — будеш йому як очищене дзеркало.
Не став його у себе, щоб не заздрив, бо стане на місці твоїм.
Не став його праворуч собі, щоб не забрав місця осідку твого. Тоді нарешті зрозумієш слова мої, на слова мої зворушишся[4].

  •  

Не кидай старого, новий-бо не буде такий, як він[6].

  •  

Не належить тобі вислуховувати наклепника, що солодко тобі мовить, чи слухати намови на ближнього, щоб не відпасти від Божої любові та царства. Стримуй того, що у вуха твої наклепи подає, щоб не загинути разом із ним[3].

  •  

Нема веселощів більше радості сердечної — ліпша є смерть, аніж грішне життя[8].

  •  

Немає злішого за заздросника — і це віддяка злобі його, бо коли й добро учинить, забувшись, то по тому з'явить і свою злобу[3].

  •  

Не оправдовуй винного, хоча він і друг тобі, бо образиш праведного, хоча він тобі і ворог є[3].

  •  

Не сам упивайся, а голодних і спраглих нагодуй[5].

  •  

Не сказав: вустами тільки промовив, але в серці сховав, щоб не согрішити, і розумним учинив, бо істинні писання розумні є[9].

  •  

Не тримай гніву на ближнього свого і не чини нічого, що в ділах досаджає зненавиджена перед Богом та людьми гординя — від обох согрішить неправда[6].

  •  

Не являй усякому чоловіку серця свого — не похвалить він тебе[6].

О[ред.]

  •  

Око лихоємця не наситити до решти, а образа лукавого висушить душу його[3].

  •  

Оскверняє свою душу нашіптувальник[4].

П[ред.]

  •  

Поганьблено таких, які не вчаться[9].

  •  

Подання безумного ніколи не учинить користі, мало-бо дає, а багато несе[7].

  •  

Подано тобі вогонь і воду, до чого хочеш простягти руку[6]?

  •  

Почув слова таємні, нехай умруть із тобою, і не кожному слову віру йми[7].

Р[ред.]

  •  

Робітник-п'яниця не збагатіє[8].

  •  

Розумний знає, в чому він оступився[4].

  •  

Розумними словами ти умудряєшся і триматимешся випробуваних приписів[8].

С[ред.]

  •  

Сам спершу сотвори людину і залиши її в руці думки своєї, коли хочеш дотриматися заповіді і вчинити віру доброзволення[6].

  •  

Серце буйного, як утла посудина, нічого розумного не втримає[4].

  •  

Скажу тобі — вузда коневі правитель, а повстримність праведнику — книги є[9].

Т[ред.]

  •  

Таких собі друзів і порадників май, що не все тобою сказане хвалять, але судом праведним віддають, відповідаючи тобі[5].

  •  

Твердо розумій: для спасіння свого сховиська не треба людину ображати[3].

У[ред.]

  •  

У будь-якому ділі будь бадьорий — і будь-яка недуга не приступить до тебе[8].

  •  

У діянні мужа: і як скалить зуби, і як людина ступає — все свідчить про нього[7].

  •  

У житті своєму дбай лише про душу свою і про це й печися, бо єдина в тебе є душа, один час життя, один і смерті[5].

Х[ред.]

  •  

Хочеш від усіх честь мати, будь усім добродійником[3].

Ч[ред.]

  •  

Чадо, в житті своїм випробовуй душу свою: доглянь, що для неї є зло.
І не твори його, і не допусти його, бо не до всього всяка душа доброзволить. Не пересичуйся всілякою їжею і не хапайся за різні страви[8].

Я[ред.]

  •  

Яка велика множність людей була на землі, і всі без пам'яті залишилися, а ті лише пам'ятні, хто слухав небо і землю, які за заповідями Божими прожили всі дні свої і на єдиного Вишнього позирали[5].

  •  

Як зліплювати посуд побитий, так і навчати безумного[4].

  •  

Як кинути каменем у птицю, відганяють її від себе, а хто огуджує друга свого, руйнує дружбу[7].

  •  

Як полоненому думається про батьків своїх, так і праведнику — читання книжне; краса воїну — зброя, корабля — вітрила, а праведному книжне почитаним[9].

  •  

Якщо силою ти перевищуєш усіх, то маєш освітлювати їх і добрими ділами більше за всіх[3].

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

  • Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7