Радіонов Віктор

Радіонов Віктор

Віктор Радіонов (нар. 1966) — український публіцист і громадський діяч.

Цитати

• Зло людину бере, а добро наповнює.

• Іноді небажання визнати свою помилку обумовлює народження позиції.

• Звеличення чужого — це приниження свого.

• Жінки не кохають скнар, чому ж так часто з ними живуть?

• Без порушення християнських заповідей прогрес не можливий.

• Щире побажання ворогові: в усьому і завжди керуватися християнськими заповідями.

• Якщо всі дороги ведуть у Рим, то всі дороги з Рима — до Києва.

• Шкода, що терапевти від економіки не давали клятви Гіппократа.

• Партія, не спроможна зібратися на з'їзд для саморозпуску, — невмируща.

• Народ, який вростає в підневільне минуле, так ніколи й не зможе піднятися з колін.

• Коли не спроможні обрати авторитетного, — приходить авторитарний.

• Постійні уникання боротьби — передумова поразок.

• Вихований тримає свою дулю в кишені.

• Сокирою ката дров не рубають.

• Ну який же дантист не любить хокею?

• Права чоловіка — це обов'язки його дружини.

• Чоловіча альтернатива: або пити, або жінку любити.

• Для жінок чоловіки — колишні хлопчики, для чоловіків дівчатка — майбутні жінки.

• Жіноча логіка: дорогі речі існують для нас, а чоловіки існують, щоб ми ці речі мали.

• Не лінуйся допомогти пані вдягтися: матимеш більше шансів роздягти її.

• Найкоротша любов у фразі: моя люба, я Вас більше не люблю.

• Хороших письменників постійно бракує, але ніхто їх не друкує.

• Коли чорне важко видати за біле, його спочатку видають за сіре.

• У розвинених державах зовнішня політика диктується внутрішньою, у недорозвинених — зовнішній тиск визначає внутрішню політику.

• Ті, хто не визнає диктату США, і ті, хто є загрозою миру в усьому світі, — одні й ті самі особи.

• Не кожний самородок золотий.

• Не любимо нашої влади, бо вона не наша.

• І велика постать може виявитися сірою.

• Як бути з прогресивними думками, які народилися у стані депресії?

• Космополіт — це всохла галузка на дереві нації.

• Різниця між славою і неславою умовна.

• Патріота п'янить і запах полину, космополіта — лише віскі чи хенессі.

• Хто критикує опозицію, той — критик, а хто критикує владу, той — критикан.

• Не відділивши від нації її ворогів, марно сподіватися на консолідацію.

• Кому необачно гроші позичиш, тому міцного здоров'я зичиш.

• Пращури перевертня перевертаються на тому світі.

• Плата за свободу — невизначеність, за право вибору — відповідальність.

• Громадянином держави повинен бути тільки той, хто в ній зацікавлений.

• Із самозречених зубрил народжуються суворі екзаменатори.

• Найчастіше найгірший асфальт — біля асфальтного заводу.

• Немає людей, які не помиляються, є люди, які бояться визнати власні помилки.

• Хто зник раніше: лицарі чи леді?

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001