Маруся Чурай
Маруся Чурай | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
- Цей термін має також інші значення. Див. Маруся Чурай (значення)
Маруся Чурай (1625—1653) — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини.
Цитати про Марусю Чурай
[ред.]Марію Гордіївну Чурай, скоріше за все, вигадали. Цим ім’ям прикривається багатюща українська пісення лірика, написана десятками анонімок. У кожній літературі, правда, є така «одна-за-всіх» поетка-піснярка. Книжечка з піснями Марусі Чурай – іще радянське видання – зветься «Дівчина з легенди». Власне, легенда. А ми знаємо, як необхідні націям свої добротні легенди[1]. — З есею «Маруся Чурай»//Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві |
|||||
— Ганна Улюра |
Пісень, які існують під іменем Марусі Чурай, фіксують близько тридцяти. Серед них – абсолютні шедеври типу «Засвіт встали/Засвистали козаченьки» і «Ой, не ходи, Грицю» і «Котилися вози з гори», і «Віють вітри». Біографію Марусі розказують упевнено, точно називаючи дати її народження і смерті: 1625-й і 1653-й. Біда, що не існує бодай одного документу, який би підтвердив існування Марусі Чурай. Є сотні художніх творів, які про поетку розказують, але документів немає[1]. — З есею «Маруся Чурай» |
|||||
— Ганна Улюра |
Так люди кажуть, так воно і було, бо не казка, а билиця «Нехай люди усі знають,/Як з кохання помирають[1]." — З есею «Маруся Чурай» |
|||||
— Ганна Улюра |
Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду — вічність, бо велика любов і велика творчість — невмируща[2]. |
|||||
— Михайло Стельмах |
— Лариса Занюк |
Див. також
[ред.]Примітки
[ред.]Джерела
[ред.]- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5