Ясміла Жбаніч
Ясміла Жбаніч | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Ясмі́ла Жба́ніч (нар. 19 грудня 1974, Сараєво, СФРЮ) — режисерка і сценарист з Боснії і Герцеговини. Її помітили після фільму «Ґрбавіца», який отримав премію «Золотий ведмідь» 2006.
Цитати Ясміли Жбаніч
[ред.]Деякі речі в Сараєво у 2014 такі ж, як і сто років тому. Проблеми дуже схожі. Наприклад, з Боснією і раніше звертаються як з колонією, як з розмінною монетою великих держав. Тут можна провести аналогії з українською кризою; Німеччина зацікавлена в Боснії, — а без цього корисливого інтересу криз у нас і не було. Друге, що відображено в моєму документальному фільмі — як люди бачать деякі факти нашого минулого, наскільки вони є предметом ідеології та інтерпретації. Ось чому я використовувала сцени з художніх фільмів про атентат Принципа, тому що за допомогою них видно, як ідеологія діє з однією і тією ж подією, забарвлює кожну в ній деталь[1]. — Про фільм «Один день в Сараєво». |
Особисто я — проти спрощеної, чорно-білої інтерпретації. Однією з речей, які і привели мене до створення цього документального фільму, були роздуми, як було б добре мати картину повсякденного життя Принципа, як жили Гаврило і його мати, що він їв, як був одягнений... Це важливі речі, і Принципа ми тоді оживляємо в повноті, в цілості, щоб нині могли зрозуміти його вчинок[1]. — Про фільм «Один день в Сараєво». |
Інцко — клоун, який представляє політику Євросоюзу по відношенню до Боснії. А суть цієї політики полягає в прокладанні шляху для просування власного капіталу. Історія війни є історія економіки. Для мене, боснячки, байка про «500-річну ворожнечу між народами на Балканах» — повна ахінея. Звичайно, ми і сваримося, і миримося, але це не відрізняється від того, як сваряться, наприклад, німці з французами, сваряться, — а не ріжуть один одного до нестями, та й не воюють вже давно. Капітал тут торує собі доріжку, і єдиний спосіб для зміни системи власності, який він тут і просуває, — це ворожнеча і війна[1]. |
Примітки
[ред.]