Яблонська Тетяна Нилівна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тетяна Яблонська
Пам’ятник Тетяні Нилівні Яблонській – народній художниці України, лауреату Національної премії ім. Т. Шевченка, Герою N0364.jpg
Пам’ятник Тетяні Нилівні Яблонській – народній художниці України, лауреату Національної премії ім. Т. Шевченка, Герою України
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (11(24) лютого 1917, Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописець.

Цитати[ред.]

Поштова марка "Тетяна Яблонська "Льон". 1977", Пошта України, 2017
  •  

Більш ніж трирічна перерва в роботі різко відкинула назад. Всі тонкощі чисто живописних відчуттів були втрачені. Тут потрібно було б знову довго й уважно попрацювати з натури, щоб відновити ці забуті й по-справжньому ще не зміцнілі відчуття, але вже було не до того. Тут уже не до навчання. Повоєнний підйом духу, молодість, впевненість у собі, маса задумів. Пішли картина за картиною. Успіх за успіхом[1]. — Про першу виставку на початку 1941-го

  •  

Задумала я цю річ у Шевченківських місцях, у селі Вільшана. Побачила у житті. Дід — у спогадах, молодиця — у мріях.
Складна її доля — спочатку з виставки знімали, потім на Державну премію висували.
Я люблю цю картину, може й тому, що вже й сама стала старою, і часто поринаю думками у минуле[1]... — Про картину «Життя триває» (1971)

  •  

Картину «Перед стартом» зняли з підрамника, і вона довго валялася в підвалах Музею українського мистецтва. Замість премії вона отримала якісь лайливі епітети. Я вже точно забула. Якісь рецидиви формалізму, імпресіонізму тощо[1]. — Про картину «Перед стартом» (1947)

  •  

Після поїздки до Італії я твердо переконалася, що у своїй творчості художник ніколи не має піклуватися про свою оригінальність, про самовираження і т.д., чим наповнені були, в основному, устремління «шукаючих» художників 60-х років. Порівняно з високим, щирим і чистим мистецтвом П’єро делла Франческа, Мазаччо, Гоццолі, Гірландайо, Мантеньї наші пошуки здалися мені самозакоханим кривлянням[1]. — Про подорож до Італії 1972-го року

  •  

Поїздка до Італії 1972 року знову перевернула мою свідомість. Мистецтво раннього італійського Відродження вразило мене своєю найвищою духовністю і щирістю. Ніякої імітації будь-чого, а чисте прагнення висловити свої задуми якнайкраще, у міру власних сил і таланту[1]. — Про подорож до Італії 1972-го року

  •  

Якось на вигоні за Седневом писала я маленьке озерце. Підійшов юнак і, здивований моїм вибором, став біля озерця, уважно його роздивляючись.
«Постійте, будь ласка, хвилиночку», — кажу хлопцеві.
Подивившись на етюд, юнак мовив: «Може, шедевр буде?»
Ця картина викликала багато відгуків. Кожен розумів її зміст по-своєму. Він і для мене певною мірою — таємниця[1]. — Про картину «Юність»

Цитати про Тетяну Яблонську[ред.]

  •  

Картини лишилися на тих цвяшках, які забивала мама, палітри висять так, як вона їх повісила. Не хочу нічого чіпати, мені дуже цікаво бути в цій атмосфері — все лишилося таким, як за її життя[2].

  — Гаяне Атаян, донька Тетяни Яблонської
  •  

Панорамний пейзаж мама зобразила дуже точно, на картині є всі будинки, які були тут у 1976-му. Минуло 40 років і пейзаж тепер зовсім інакший — територію майже не видно за забудовами[2]. — Про картину «Зима в старому Києві»

  — Гаяне Атаян
  •  

Яблонська — це росіянка, яка свідомо ідентифікує себе як українку. Вона вдягається у національне вбрання і в ньому себе зображує. Її вчитель, Кричевський, одягає на себе кожух, а вона одягає на себе хустку і запаску. Це свідома солідаризація з ним. А з іншого боку, вона залишається жінкою оцього радянського істеблішменту[3].

  Діана Клочко
  •  

Яблонська — це ще одне велике питання. З одного боку, вона учениця Кричевського, яка його буквально рятувала, коли його виселили за межі Києва в Ірпінь, і вона йому возила продукти. З іншого боку, її творчий шлях пов’язаний з тим, як вона викладала[3].

  — Діана Клочко

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg