Юрій Клен
| Юрій Клен | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
|
Юрій Клен (справж. О́свальд Бу́рґгардт (1891 — 1947) — український поет, перекладач, літературний критик.
Цитати[ред.]
- Веселий вересень у лісі
Повісив ліхтарі,
І сонце на злотистім списі
Гойдається вгорі.
- (Осінь // С. 59)
- І знов (на літа чи віки?)
Зчорнілий край, дощами змитий,
І над полями вітряки...
Знов невідкличність і руїна...
О, казнь незримої руки!
О, ч е т в е р т о в а н а Вкраїно!
- (Україна // С. 97)
«Попіл імперій» (1943—1947)[ред.]
- Ми у руці тримаєм тільки зерна;
гаїв не бачимо, що з них зростуть
і зашумлять зеленим верховіттям.
- (Попіл імперій // С. 132)
- Невже, часам віддавши тлінну дань,
ніде ніщо не лишиться назавжди?
А ми самі — лише прудкий потік
химер, мінливих настроїв, уявлень?
- (Попіл імперій // С. 133)
- Життя — як дим: його рука не вловить.
Та знай: з усіх «сьогодні» і «тепер»
лиш сила таємничої любові
тебе несе до вічних стратосфер.
- (Попіл імперій // С. 134)
- Всі сумніви навіки заспокоїв,
хто добре політграмоту засвоїв.
Як вільно й легко жити без думок,
коли нам визначено кожний крок.
- (Попіл імперій // С. 175—176)
- Вітаймо ж цю добу колонізацій,
добу нечуваних екстермінацій,
талантів, партій, напрямків і сект, —
добу, що ліквідує інтелект.
- (Попіл імперій // С. 176)
- Нехай мої часи були лихі,
та не були вони такі ще підлі,
такі до скарг і до благань глухі,
і тих пісень, які вже всім набридли,
від нас не вимагали владарі,
не їздили на людях, як на бидлі.
- (Попіл імперій // С. 194)
Джерело[ред.]
- Клен, Юрій. Вибране / Упоряд., авт. передм. та приміт. Ю. Коваліва. — К.: Дніпро,1991. — 464 с.