Перейти до вмісту

Шах-наме

Матеріал з Вікіцитат
Обкладинка видання XVII століття. (Шкіра, оздоблена золотом, прикрашена орнаментами)
Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

«Ша́х-наме́» (перс. شاهنامه — «Книга царів», «Царський епос») — видатна пам'ятка персько-таджицької літератури, національний епос іранських народів. У «Книзі царів» описується історія Ірану — від стародавніх часів до проникнення ісламу в VII столітті.

Цитати з Шах-наме

[ред.]
  •  

Такий закон палацу, де править зло:
То — ти в сідлі, то — на тобі сідло.[1]

  •  

Падіння тим страшніше, чим вище зліт.[1]

  •  

Світ тільки вічний. Наше життя миттєве.
Але ім'я залишається у всесвіті:
Лише добрі діяння народ
Прославить. Решта — все помре.[1]

  •  

Відомо всім, що жінки язик
Вузди не знає і базікати звик.[1]

  •  

Порожній хвалько завжди приносить шкоду,
Завжди розгойдує древо бід![1]

  •  

Так древній звід кружляє над землею —
То луком обернеться, то стрілою.[1]

  •  

Своїх батьків втратили сини,
Батьки — синів: така доля війни![1]

  •  

Розум просвітлений повинен шах мати,
А не бездумністю люті горіти.[1]

  •  

Таємницею перебувати не буде слово.
Є таємниця двох, але таємниці немає у трьох,
І всім відома таємниця чотирьох.[1]

  •  

Пристрасть запанувала в серці, поваливши розум,
І вдача, і думки змінилися разом.[1]

  •  

Не можна ворогом, що вийняв меч з піхов,
Нехтувати, як не був би мізерний.[1]

  •  

Якщо ти розумний, зрозумій ти,
Що всі діяння з їх причиною злиті.[1]

  •  

Покається в своїх діяннях той,
Хто не подумавши діяти почне.[1]

Примітки

[ред.]