Обкладинка видання XVII століття. (Шкіра, оздоблена золотом, прикрашена орнаментами)
Вікіпедія
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:
«Ша́х-наме́» (перс. شاهنامه — «Книга царів», «Царський епос») — видатна пам'ятка персько-таджицької літератури, національний епос іранських народів. У «Книзі царів» описується історія Ірану — від стародавніх часів до проникнення ісламу в VII столітті.
Такий закон палацу, де править зло :
То — ти в сідлі, то — на тобі сідло.[ 1]
Падіння тим страшніше, чим вище зліт.[ 1]
Світ тільки вічний. Наше життя миттєве.
Але ім'я залишається у всесвіті:
Лише добрі діяння народ
Прославить. Решта — все помре.[ 1]
Відомо всім, що жінки язик
Вузди не знає і базікати звик.[ 1]
Порожній хвалько завжди приносить шкоду,
Завжди розгойдує древо бід![ 1]
Так древній звід кружляє над землею —
То луком обернеться, то стрілою.[ 1]
Своїх батьків втратили сини,
Батьки — синів: така доля війни ![ 1]
Розум просвітлений повинен шах мати,
А не бездумністю люті горіти.[ 1]
Таємницею перебувати не буде слово.
Є таємниця двох, але таємниці немає у трьох,
І всім відома таємниця чотирьох.[ 1]
Пристрасть запанувала в серці, поваливши розум,
І вдача, і думки змінилися разом.[ 1]
Не можна ворогом , що вийняв меч з піхов,
Нехтувати, як не був би мізерний.[ 1]
Якщо ти розумний, зрозумій ти,
Що всі діяння з їх причиною злиті.[ 1]
Покається в своїх діяннях той,
Хто не подумавши діяти почне.[ 1]