Маруся Чурай

Цей термін має також інші значення. Див. Маруся Чурай (значення)

Маруся Чурай (1625—1653) — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини.

Цитати про Марусю Чурай

	Марію Гордіївну Чурай, скоріше за все, вигадали. Цим ім’ям прикривається багатюща українська пісення лірика, написана десятками анонімок. У кожній літературі, правда, є така «одна-за-всіх» поетка-піснярка. Книжечка з піснями Марусі Чурай – іще радянське видання – зветься «Дівчина з легенди». Власне, легенда. А ми знаємо, як необхідні націям свої добротні легенди^[1]. — З есею «Маруся Чурай»//Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві
	— Ганна Улюра

	Пісень, які існують під іменем Марусі Чурай, фіксують близько тридцяти. Серед них – абсолютні шедеври типу «Засвіт встали/Засвистали козаченьки» і «Ой, не ходи, Грицю» і «Котилися вози з гори», і «Віють вітри». Біографію Марусі розказують упевнено, точно називаючи дати її народження і смерті: 1625-й і 1653-й. Біда, що не існує бодай одного документу, який би підтвердив існування Марусі Чурай. Є сотні художніх творів, які про поетку розказують, але документів немає^[1]. — З есею «Маруся Чурай»
	— Ганна Улюра

	Так люди кажуть, так воно і було, бо не казка, а билиця «Нехай люди усі знають,/Як з кохання помирають^[1]." — З есею «Маруся Чурай»
	— Ганна Улюра

	Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду — вічність, бо велика любов і велика творчість — невмируща^[2].
	— Михайло Стельмах

	Якщо вірити фольклору, то в кожному регіоні України була своя Маруся Чурай, а спроби дівчат привернути до себе юнаків за допомогою чаклування і чар–зілля найчастіше призводили до трагічних наслідків^[2].
	— Лариса Занюк

Поділіться цитатами з вашими друзями: