Туула Пере

Туула Пере

Туула Пере (фін. Tuula Pere) — фінська дитяча письменниця.

Цитати

Напевно, хтось скаже, що малюнки могли би бути ніжнішими чи більш деталізованими. Але ми свідомо обрали цей стиль, щоб ілюстрації були досить «відкритими». Якщо ви промальовуєте все докладно, розум відволікається від тексту на ці деталі. Також Кеті спершу запропонувала не таку яскраву палітру. Але я наполягла на яскравих кольорах, щоб підкреслити: це сімейне життя з дітьми, а не суцільна депресія, попри ці всі важкі речі. — Про книжку «Перлинка, наш метелик»

Нещодавно я писала книжку про синю ворону. Вона єдина така у зграї, тому має проблеми з пошуком друзів і пристосуванням. І вона намагається знайти щастя у синьому небі, синіх квітах, різних синіх речах, і зрештою я даю читачеві маленьку обіцянку, що ця проблема вирішиться. Є так багато способів подати тему!

Смерть дитини – це найскладніша тема, яку я можу собі уявити. Уже потім я попросила прочитати книжку людей, які доглядають за такими дітьми, фахівців. І одна літня пані запитала, чи згадую я в тексті смерть. Я сказала, так, я навіть вживаю це слово. І вона відповіла, що це дуже важливо. Тоді все стає чесним і чітким. Тож я намагаюся показувати смерть такою, як вона є. Це може здаватися дуже сумним, але тут багато різних емоцій, любові, вдячності, спогадів. Гра тіней і світла навіть у момент смерті.

Смерть героїні я описала ще до того, як дочка в цій родині насправді померла. І було дивно, коли це все сталося потім в реальному житті. Її рідні запитували, як тобі вдалося написати про те, що станеться? І це дало мені переконання: якщо ти хочеш бути відвертою в тексті й намагаєшся по-справжньому осягнути якісь речі, то отримуєш допомогу зсередини – зі свого серця і від життя загалом. — Про книжку «Перлинка, наш метелик»

У нас дуже добра бібліотечна система. Я її люблю з дитинства, коли майже жила серед полиць бібліотеки, і без неї я не стала б тим, ким я є. Ці книжки відкрили для мене світ, змусили рухатися вперед. І зараз уже мої книжки впливають завдяки бібліотекам на життя дітей. Видання поширюються через бібліотечну систему, і я дуже пишаюся цим.

Часом одна-єдина маленька деталь дає дитині осягнути більше, розвинути думку. Чудово мати нагоду обговорити з дітьми, як вони сприймають ці речі.

Я не доктор філософії, але я доктор права, тому маю інший досвід і гадаю, найголовніше – це поєднання мозку й серця. За допомогою мозку можна шукати факти, слухати фахівців і так далі, але серцем можна слухати саме життя.

Я – малий незалежний видавець, який намагається робити те, що особисто вважає важливим, тож часом я обираю непрості теми, наприклад, про війну і мир. І пишучи про ці речі, я не намагаюся диктувати, що добре, а що погано, хто хороший, а хто злий.