Туве Янссон

Матеріал з Вікіцитат
(Перенаправлено з Туве Янсон)
Туве Янссон
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Ту́ве Марі́ка Я́нссон (швед. Tove Marika Jansson; 9 серпня 1914, Гельсінкі — 27 червня 2001, Гельсінкі) — фінська художниця, романістка, дитяча письменниця, ілюстраторка та політична карикатуристка шведського походження.

Цитати[ред.]

  •  

Ці герої – не люди. Не тварини, і точно не типові міфічні істоти; може статися, вони просто маски, за якими ховається звична людська поведінка; разом із тим вони відкривають простір для маневрів. Я хочу сказати, що фру Фрідгольм неможливо заселити в неймовірне оточення чи ситуацію, а от із фру Чепурулею, яка до того ж абсолютно не схожа на жодну вам знайому особу, можна експериментувати, як забажаєш[1]. — Про мумі-тролів

Цитати з творів[ред.]

  •  

Немає потреби уявляти, що ви неймовірно красиві, адже ви такими і є[2]. — «Небезпечне літо»

 

There’s no need to imagine that you’re a wondrous beauty, because that’s what you are[3].

  •  

Я не розумію, чому героїня у книзі завжди красивіша, ніж вдома[2]. — «Казки з Долини мумі-тролів»

 

I do not understand why the heroine in the book is always prettier than the one at home[3].

  •  

Це незвичайно, але я звик до ваших незвичайних речей, тож мене це не дивує. Окрім того, я зараз відчуваю меланхолію[2]. — «Капелюх чарівника»

 

That’s most extraordinary, but I’m so used to your doing extraordinary things that nothing surprises me. Besides I’m feeling melancholy just now[3].

  •  

Вони були надзвичайно гарними, і вони, здавалося, знали про це. Вони танцювали кокетливо, вільно і відкрито, для себе, для інших, для острова, для моря; здавалося, їм все байдуже[2]. — «Тато і море»

 

They were indescribably beautiful, and they seemed to be aware of it. They danced coquettishly, freely and openly, for themselves, for each other, for the island, for the sea – it seemed to be all the same to them[3].

  •  

Я щойно знайшов свого першого друга, і моє життя почалось по-справжньому[2]. — «Мемуари Мумі-тата»

 

I had now found my first friend, and so my life was truly begun[3].

  •  

Але іноді потрібно щось змінювати. Ми приймаємо надто багато чого як належне, навіть один одного[2]. — «Тато і море»

 

But one needs a change sometimes. We take everything too much for granted, including each other.[3]

  •  

Кожен повинен знайти для себе все. І здобуте це все самостійно[2]. — «Зима-чарівниця»

 

One has to discover everything for oneself. And get over it all alone[3].

  •  

Я поважаю вашу дедукцію, але ви помиляєтесь, повністю, абсолютно і без жодних сумнівів[2]. — «Капелюх чарівника»

 

I have every respect for your deductions, but you are wrong, completely and absolutely, and without any doubt[3].

  •  

Ви повинні вирушити у довгу подорож, перш ніж зможете справді зрозуміти, наскільки чудово бути вдома[2]. — «Комета прилітає»

 

You must go on a long journey before you can really find out how wonderful home is[3].

  •  

Говорячи про Бога, вона думала, що Він зазвичай допомагає, але не раніше, ніж ви докладете власних зусиль[2]. — «Літня книга»

 

The thing about God, she thought, is that He usually does help, but not until you’ve made an effort on your own[3].

  •  

Ваші плани не обов’язково повинні бути надзвичайними, щоб зробити вас надзвичайно щасливими.
Однаково важливо знати дві речі: як бути одному, і як бути з іншими[4]. — «Країна Мумі-тролів»

  •  

Повірте мені, немає нічого небезпечнішого, як сидіти сиднем у чотирьох стінах... Незчуєтеся, як дурні думки обсядуть вам голову[4]. — «Країна Мумі-тролів»

  •  

Нелегко доводиться тому, хто прагне володіти речами, мати їх, носити із собою. Я лише милуюся ними, а коли подаюся в мандри, вони залишаються у моїй пам’яті. Замість тягати важкі тлумаки з маєтками, я насолоджуюся мандрівкою[4]. — «Країна Мумі-тролів»

  •  

Ти ж розумієш, життя і так важке випробування, за що ж карати людину ще й після смерті[5]. — «Літня книжка»

Про Туве Янссон[ред.]

  •  

Істотки, яких фінська письменниця вміла перфектно вимріювати, такі і є: незрозумілі, милі й жахливі одночасно. Раз почуєш про них у дитинстві й до скону думатимеш думку: «Та хто ж вони такі, га?![6]» — З есею «Туве Янсон»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Дев’ять повістей про мумі-тролів Туве Янсон переписувала кілька разів, існує дві редакції циклу. Авторка «переписувала» своє ставлення до героїв, дедалі більше знімаючи між ними й читачем дистанцію, дедалі менше пояснюючи свій світ. Іронії, пародії, насмішці, які проявлялися спочатку, в фіналі місця не залишилося[6]. — З есею «Туве Янсон»

  — Ганна Улюра
  •  

Наївність прози Янсон – не простодушна. А неупереджена. І стосується це не лише дитячих її творів, а й дорослих. В останній книжці про мумі-тролів мумі-родини вже немає, вони поїхали з долини, щоби поселитися на острові. Підліток-троль почав дорослішати й запізнався з темною Марою, яка гасить вогники, коли сідає на них, щоб зігрітися. У тата і мами назріває шлюбна криза, бо тато перестав почуватися важливим у родині. Вони переїздять на острів, щоб вирішити свої проблеми. В цій точці, де закінчуються пригоди мумі-тролів, починається перша доросла проза Янсон – «Літня книжка»[1]. — Про «Літню книжку». //З есею «Туве Янсон»

  — Ганна Улюра
  •  

Туве Янсон – насамперед художниця, вже потім письменниця. Свого часу їй замовили два панно, які мали прикрасити міську ратушу. Янсон намалювала дві жанрові сценки – «Свято в місті» і «Свято в селі». На обидві вечірки вона запросила Мумі-троля: на одній картині він склав компанію самій авторці, яка сидить із келихом вина в руці, на другій сховався серед пере збуджених танцюристів на паркеті. Щось приховане. Вони всі – ті ненормальні істотки, які весь час стоять на заваді нашій потребі сприймати цей світ як належне і зрозуміле[5]. — З есею «Туве Янсон»

  — Ганна Улюра
  •  

В світах Янсон немає місця здоровому глузду; розгубленість, яка тут очікує і її істот, і її читача, – не те, що стається, а те, що мусить статися, мусить бути ініційоване. Мудрі мужі називають це феноменологією пізнання, таїною. Ми це називаємо так: «Було десь пізнє пообіддя, коли Мумі-троль зі своєю Мамою увійшов до найгустішої гущавини дрімучого пралісу»: пригоди муміків почалися[5]. — З есею «Туве Янсон»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]