Мумі-тролі

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іграшки-мумі-тролі, створені у 1950-х

Мумі-тролі — казкові істоти, жителі Долини мумі-тролів, герої дитячих творів Туве Янссон.

Цитати про мумі-тролів[ред.]

Мумі-троль
  •  

Істотки, яких фінська письменниця вміла перфектно вимріювати, такі і є: незрозумілі, милі й жахливі одночасно. Раз почуєш про них у дитинстві й до скону думатимеш думку: «Та хто ж вони такі, га?![1]» — З есею «Туве Янсон»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Оповідання «Чепуруля, котра вірила в катастрофи». Чепуруля пере клаптикові килимки: у неї для всього є система, в тому числі й для прання (скільки разів потерти, як перевернути), так само точно вона знає, де має стояти цукорниця і молочник, навіть якщо ніхто в хаті не вживає молока і цукру. Невроз нав’язливих станів; якби то була Фрідгольм, так би ми і сказали. Але чепурулі просто такі від природи: привчені любити рутину. Ця ж Чепуруля, коли бачить занадто яскраве сонце і відчуває занадто лагідний вітерець, знає: скоро станеться катастрофа[2]. — Про оповідання «Чепуруля, котра вірила в катастрофи». //З есею «Туве Янсон»

  Ганна Улюра
  •  

Вона боїться будь-якого лиха, каже, що щовечора переживає кінець світу, і мріє про одне: «Я повинна змусити кого-небудь збагнути, що мені страшно[3]» . Жіночка на межі нервового зриву. Починається шторм – катастрофа, про яку вона мріяла. Чепуруля щодуху втікає зі своєї хатинки, поки буря руйнує оселю. Але вона нарешті щаслива: можна перестати очікувати на біду[2]. — Про оповідання «Чепуруля, котра вірила в катастрофи». //З есею «Туве Янсон»

  — Ганна Улюра
  •  

Наївність прози Янсон – не простодушна. А неупереджена. І стосується це не лише дитячих її творів, а й дорослих. В останній книжці про мумі-тролів мумі-родини вже немає, вони поїхали з долини, щоби поселитися на острові. Підліток-троль почав дорослішати й запізнався з темною Марою, яка гасить вогники, коли сідає на них, щоб зігрітися. У тата і мами назріває шлюбна криза, бо тато перестав почуватися важливим у родині. Вони переїздять на острів, щоб вирішити свої проблеми. В цій точці, де закінчуються пригоди мумі-тролів, починається перша доросла проза Янсон – «Літня книжка»[2]. — Про «Літню книжку». //З есею «Туве Янсон»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]