Тамта Мелашвілі

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тамта Мелашвілі
Tamta Melashvili 4505.jpg

Тамта Мелашвілі (нар. 1979) — грузинська письменниця і феміністка.

Цитати про Тамту Мелашвілі[ред.]

  •  

Цю війну вголос не названо. Мелашвілі часто повторювала, що їй важило не називати конкретну війну, бо війни нічим між собою не різняться. Ні, їй ідеться не про абстрактну війну з підручника воєнної стратегії, а про ситуацію, де одні чоловіки вбивають інших, а платять за ці «ігри» жінки. Хоча описану нею війну легко впізнати: це російсько-грузинський конфлікт 2008 року.[1]. — З есею «Тамта Мелашвілі»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

Середа, четвер, п’ятниця, знову середа, п’ятниця, четвер, знову середа (це назви розділів) – субота ніяк не настане. Дурна безкінечність повторів. Але насправді тривають ті самі три дні – просто кожен розділ присвячений окремій порі. Картина збереться докупи, коли настане та «розрахункова» субота і хтось помре. А несистемні повтори «середи» мають іще оди зміст: посередині. До цього концепту – «посередині» – Мелашвілі повертатиметься знову і знову[1]. — З есею «Тамта Мелашвілі»

  — Ганна Улюра
  •  

У кожної статі – своя війна й свої ігри на виживання. Для грузинської прози така постановка питання – одкровення, бо її літературні жінки – або святі, або мучениці. Мелашвілі цієї літературної традиції не просто свідома, вона її опрацьовує навіть не іронічно, а через чорний гумор[2]. — З есею «Тамта Мелашвілі»

  — Ганна Улюра
  •  

Мелашвілі сорок років. Вона авторка збірки коротких оповідань, двох романів, нині найвідоміша жінка-прозаїк у Грузії. Вона – феміністка, одна з організаторів феміністського фестивалю в Кутаїсі, де на початку XX століття був сильний жіночий рух. Вона досліджує жіночу усну історію. Цей напрямок в історіографії показово називається herstory. І прозу таку ж пише – її-історії[3]. — З есею «Тамта Мелашвілі»

  — Ганна Улюра
  •  

Для Мелашвілі безкінечно важить звучання голосу, який наближає її героїнь до її читачок (саме так!). Щоби почути одна одну, треба підійти поближче, стати впритул. Мелашвілі не любить, коли її називають письменницею, воліє називатися авторкою. Принципова різниця: вона не просто пише, вона творить, від-творює підслухані реальності (в множині, так). Просто вміє стати достатньо близькою[3]. — З есею «Тамта Мелашвілі»

  — Ганна Улюра
  •  

Уся її проза – це монологи, переважно внутрішні, переважно жіночі. Від безладності мовлення здається живим, «під запис», говорінням. Не розмова про травми, а легка меланхолія спогаду. Її герої «захлинаються наративом»[3]. — З есею «Тамта Мелашвілі»

  — Ганна Улюра
  •  

«Навчитися» в її світі – це і значить «подолати», абсолютні синоніми дій і намірів. Навчитися своїх ігор – значить подолати чужі правила. Навчитися жити – значить подолати потребу виживати. Простий же розрахунок[3]. — З есею «Тамта Мелашвілі»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg