Доктор: ...я лише хочу сказати, що на тебе ніколи не можна було покластися. Ідріс: А на тебе? Доктор: Ти не завжди доставляла мене туди, куди я хотів. Ідріс: Ні, але я завжди доставляла тебе туди, куди тобі було треба. — ТАРДІС з допомогою тіла Ідріс спілкується з Доктором («Дружина Доктора»).
Doctor: ...I just want to say, you know, you have never been very reliable. Idris: And you have? Doctor: You didn't always take me where I wanted to go. Idris: No, but I always took you where you needed to go. [1]
Ідріс: Ти коли-небудь задумувався, чому багато років назад я вибрала тебе? Доктор: Я вибрав тебе. Ти була не зачинена. Ідріс: Звичайно. Я хотіла побачити Всесвіт, тому вкрала Володаря Часу і втекла. — «Дружина Доктора».
Idris: Do you ever wonder why I chose you all those years ago? Doctor: I chose you. You were unlocked. Idris: Of course I was. I wanted to see the universe, so I stole a Time Lord and I ran away.[1]
Ідріс: Я шукала слово. Велике, складне слово, але таке сумне. Я знайшла його. Доктор: Що за слово? Ідріс:Жива. Я жива. Доктор: Бути живою не сумно. Ідріс: Сумно, коли це закінчується. — «Дружина Доктора».
Idris: I've been looking for a word. A big, complicated word, but so sad. I've found it now. Doctor: What word? Idris: Alive. I'm alive. Doctor: Alive isn't sad. Idris: It's sad when it's over.
Пам'ятаєш звук, який видає ТАРДІС? Свист, скрипіння. Той звук приносить надію всюди, де він лунає. — Звертається до Воїна, коли той хоче натиснути червону кнопку, щоб знищити Володарів Часу і далеків («День Доктора»).
You know the sound the Tardis makes? That wheezing, groaning. That sound brings hope wherever it goes.
