Зенон Кітіонський, (близько 334 — 262 до н. е.) — давньогрецький філософ, засновник школи стоїцизму. Сучасний бюст Зенона в Афінах
Стоїцизм був впливовим філософським напрямком від епохи раннього еллінізму (близько 300 р. до н. е.) аж до кінця античного світу. Свій вплив ця школа залишила і на подальші філософські епохи. Завдяки християнству ідеї стоїків проникли й до філософії Нового часу.
Якщо ти вивчав це, щоб не для того, щоб поводитися так на практиці, то навіщо ти це вивчав?[1] — «Умовно стоїцизм — це десять відсотків теорії і дев'яносто відсотків практики.» - Массімо Пельюччі, Ґреґор Лопес. Нові стоїки. (там же)
Ніхто не довіряє таємницю п'яному; але довіряють таємницю добрій людині; отже, хороша людина не нап'ється.[2]
No one entrusts a secret to a drunken man; but one will entrust a secret to a good man; therefore, the good man will not get drunk.
— Зенон Кітіонський (334—262 до н. е.) — давньогрецький філософ, засновник школи стоїцизму
Сенека
Адже філософія — не в зовнішньому вираженні, а в тому, щоб бути уважним до необхідних речей і весь час пам'ятати про них.[3] — Стоїк не носить ніякого особливого одягу й немає жодного типового образу. Як же впізнати стоїка? Тільки за характером.[4]
Є два види [стоїчного] навчання, один з яких стосується лише душі, а інший охоплює і душу, і тіло. Навчання, що стосується їх обох, - це коли ми призвичаюємося до холоду, спеки, спраги, голоду, малих порцій їжі та твердого ліжка, вчимося уникати задоволень і терпіти страждання.[5] — «Бо завдяки цим та іншим речам тіло міцнішає, стає здатним витримувати труднощі, загартованим і готовим до будь-якого завдання; душа теж міцнішає, адже привчається до мужності й терпіння в час труднощів, до самоконтролю шляхом утримання від задоволень.»
Коли для нас постало питання, що краще для досягнення чесноти — звичка чи теорія (якщо під теорією розуміти навчання правильної поведінки, а під звичкою — правило діяти згідно з цією теорією), Музоній висловив думку, що звичка ефективніша.[6] — Теорії завжди зрозумілі й чіткі, а ситуації — майже ніколи[4].
«Але, Гораціо, на небі та в землі
Є значно більше дивного й такого,
Про що не знають знаючі суб'єкти». Гамлет[7]
Як на мене, то я радше був хворий, аніж жив у розкошах, бо хвороба тільки руйнує тіло, а розкоші — і тіло, і душу: тіло стає слабким і немічним, а душа — залежною і несміливою. Розкоші породжують несправедливість, бо вони породжують жадібність.[8]
Цинізм... це відхід від світу в порожню ізоляцію, тоді як стоїцизм є відхід у внутрішнє життя, яке формує для своїх прихильників предмет найвищого ентузіазму. Звідси піднесення, часто гіперболічне, яке відтіняє стоїчну аскезу; звідси привабливість вчення та його поширення у світі.[10]
Формування власного характеру — це єдине, що ви сповна контролюєте.[11] — «Важливий висновок античної філософії» (там же)
— Массімо Пельюччі, Ґреґор Лопес. «Нові стоїки».
Стоїцизм, на відміну від попередніх суто грецьких філософій, емоційно обмежений і в певному сенсі фанатичний; але він також містить релігійні елементи, в яких світ відчував потребу, і які греки, здавалося, не могли забезпечити.[13]
Моє уявлення про сучасного мудреця-стоїка — це людина, яка перетворює страх на розважливість, біль — на інформацію, помилки — на ініціативу, а бажання — на починання.[14]
Невипадково стоїцизм займає таке помітне місце в «Турботі про себе» Мішель Фуко. Це, в буквальному сенсі, егоцентрична філософія. Таким чином, він найсильніший у вирішенні проблем, з якими ми стикаємося на самоті: тривога, горе, розчаровані амбіції, страх смерті. Це має сенс, враховуючи основні принципи системи: ми повинні спрямовувати свої зусилля на те, що знаходиться під нашим контролем, а не на те, що поза ним. Але це також дозволяє легко переконати себе, що страждання інших — це не наша, а їхня проблема. Конрад Хенслі бореться з цією проблемою, коли його майбутній мучитель націлюється на іншого в’язня, ще нижчого у в’язниці. «Який був його обов’язок перед цією сумною, дивною, бездружною душею, якби гірше сталося?» — запитує він і з тривогою повертається до розділу Епіктета під заголовком «Що ми не повинні витрачати свої почуття на те, що виходить за межі нашої сили».[15]
Массімо Пельюччі, Ґреґор Лопес. Нові стоїки. 52 уроки для наповненого життя. — Київ: Лабораторія, 2023. — 336 с. — ISBN 978-617-7535-16-3
Мужність долає все. Domat omnia virtus : для воїнів ЗСУ / упоряд. Юрій Николишин. — Львів: Апріорі, 2024. — 104 с. — ISBN 978-617-629-862-5
Голідей Раян, Генсільман Стівен. Зберігайте спокій. Щоденна інструкція з вирішення проблем. — Київ: Наш формат, 2019. — 472 с. — ISBN 978-617-7552-79-5
