Куліш Микола Гурович

Мико́ла Гу́рович Кулі́ш (1892—1937) — український драматург і режисер.

• Без грошей і при сонці темно.

• Бо головне ж тепер — реформа людини...

(«Народний Малахій»)

• Бо тінь журби української впала і мені на плечі...

(«Народний Малахій»)

• Бо хіба ж може бути інтернаціонал без України, без бандури?

(«Патетична соната»)

• Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.

• Гармат би нам та кулеметів замість мрій.

• Дивлюсь - не Харковь, а Харків! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?

(«Народний Малахій»)

• Злиденніших нема рабів у світі, як ми, братове українці!

(«Патетична соната»)

• Кожен з нас живе в віках, бо ми, перш за все, — ідеї.

• Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!

• На московському кумачі України самостійної не вишити!

(«Патетична соната»)

• Найкращий спільник той, у кого зброя по-вкраїнському говорить.

(«Патетична соната»)

• Найкращий спільник той, хто мову нашу розуміє і по-вкраїнському говорить.

(«Патетична соната»)

• Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?

(«Патетична соната»)

• Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище.

• Про негайну реформу людини і в першу чергу українського роду, бо в стані дядьків та перекладачів на тім світі зайців будем пасти.

(«Народний Малахій»)

• Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу?

(«Мина Мазайло»)

• Сотні, тисячі, десятки тисяч українців заприсяглись образом Шевченка не складати рук, аж доки не відбудована буде вільна наша Україна.

(«Патетична соната»)

• Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять. «Мина Мазайло»

• Того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот.

• Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...

(«Патетична соната»)

• Українче, спізнай самого себе!

(«Патетична соната»)

• Холодному й голодному не до школи.

• Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане!

• Хочемо, щоб нація наша чужих чобіт не чистила. Пора! Вільними стати пора!

(«Патетична соната»)

Про Куліша

• Гострий гоголівський профіль, чорнильна щіточка вусів, нервові, але стримані рухи. І тільки очі були такі мінливі, такі щедрі, що через них ставало видно, яке складне, напружене, суперечливе життя кипить глибинах цього незмірно багатого людського єства. (Микола Бажан)

• Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці - між Шекспіром і Шілером, або Мольєром ми Бомарше, але в сучасній йому радянській драматургій він не мав собі ровних, а зтого, що ми знали про тогочасну драматургію за рубежем, рівняти Куліша можна було хіба що з Піранделло. (Юрій Смолич)

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. - К., Видавничий центр «Просвіта», 2001