Оксана Іванівна Сироїд (нар. 2 травня 1976, Городище, тепер Сокальський район, Львівська область, Україна) — український політик, народний депутат України 8-го скликання (пройшла за списком «Об'єднання „Самопоміч“»), заступник Голови Верховної Ради. У минулому — директор Української правничої фундації, експерт «Реанімаційного пакету реформ».
В Україні дуже мало людей-конституціоналістів, які розуміють Конституцію як суспільний договір, і які розуміють довгострокові наслідки таких проектів як децентралізація[1]. — Чому пішла у велику політику.
Найважливіша зараз річ — це частина, яка стосується децентралізації. Тому що там закладено дуже багато підводних каменів, які можуть становити небезпеку для української державності.
В документі є закладені речі, які не мають нічого спільного з децентралізацією. Там радше йдеться про «доцентралізацію» влади[1]. — Про поправки до української Конституції.
Проблема є в кількох вимірах. По-перше, баланс влади в новій Конституції не покращується, він погіршується. Уряд не має повноти виконавчої влади. Тобто ця виконавча влада підірвана повноваженнями президента як інституту. Я не кажу про подання кандидатури прем’єра.
Але те, що президент має повноваження призначати, фактично подавати двох міністрів самостійно — це фактично робить тих двох міністрів поза площиною відповідальності уряду...
Друга річ — це повноваження уряду самостійно формувати представництво державної влади на місцях. Сьогодні ми маємо місцеві адміністрації — обласні районні державні адміністрації, їх голів призначає президент за поданням уряду.
Фактично це позбавляє уряд можливості впливати на здійснення своїх повноважень на місцях. Бо на місцях керують люди, які підпорядковані президенту. Так було з 1996 року. І це не змінюється.
Розумієте, коли люди будуть вимагати відставки уряду, вони ж не будуть звільняти за політику на державному рівні, вони будуть вимагати його відставки через те, що нічого не робиться на місцях. А уряд не має можливості на це вплинути[1].
Я думаю, що ми маємо зараз три основні загрози. Це загроза, пов’язана зі статусом окупованих територій Донбасу, Конституція, і місцеві вибори.
Вони дуже сильно взаємопов’язані між собою. Це такий вузол...
Я думаю, що йде обговорення можливості проведення місцевих виборів на окупованих територіях, хоча публічно про це майже ніхто не говорить. Це потрібно Росії для того, щоб інтегрувати ці території, щоб повісити їх на бюджет України.
По-друге, фактично легітимізувати всіх цих бойовиків, це всеросійське військо — легітимізувати цих російських найманців в Україні. Цього допустити не можна. На окупованих територіях не може йтися про жодні місцеві вибори[1].
Олігархи повинні розуміти, що якщо вони хочуть ще через десять років бути успішним у цій країні, то все, що їм залишається — це стати власниками великого бізнесу, і жити за правилами. Через це проходили всі держави. Тільки хтось 100 років тому, деякі тільки зараз[1].
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
