Седлецька Наталія Юріївна

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Седлецька Наталія Юріївна
Nataliya Sedletska.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Седле́цька Ната́лія Юріївна (народилась 20 червня 1987 року) — українська журналістка, відома розслідуваннями корупційних схем українських політиків та чиновників, ведуча Першого національного телеканалу.

Цитати про роботу[ред.]

  •  

Друзі, родичі — це наші “слабкі місця”». Це те, куди будуть "бити". Тому дуже важливо бути чесними. У нашій редакції є спеціальна процедура, за якою ми можемо задекларувати конфлікт інтересів. Бажано це зробити заздалегідь. Коли ти знаєш, що у тебе є родичі чи друзі, які можуть потрапити в об’єктив розслідування, скажи про це редактору або команді. Ми навчилися у себе в колективі про це говорити одразу. Розслідування буде робити хтось із колег. Це знімає з вас тягар. Адже колись настає момент, коли все зайшло вже далеко. Краще до такого не доводити.[1]

  •  

Оскільки у нас програма розслідувань про корупцію високопосадовців, то об’єкти нашого розслідування — це переважно антигерої. З ними більш-менш зрозуміло, з ними простіше: у розслідуванні ти емоційно відходиш від фігуранта і спираєшся на суспільну вагу отриманих даних.[1]

  •  

Нещодавно ми випустили розслідування про міністра, який має хороший імідж. Звісно, морально це було складно. Більшість людей не хочуть сприймати світ критично. Люди часто не можуть подолати свої уявлення і стереотипи про ту чи іншу людину. Навіть факти і документи часто не діють на людей як доказ. Коли робиш таке розслідування, то розумієш заздалегідь, що йдеш проти течії, що тебе багато хто не зрозуміє. Але все одно робиш свою роботу.[1]

  •  

...Мені здається, що насправді жодна журналістська історія, жоден факт, не вартий ані поламаної кар’єри, ані поламаного життя людини. Це важливе правило, яке потрібно запам’ятати.[1]

  •  

Ви не можете сказати, що взяли свої дані про доходи особи в податковій, а насправді ви взяли їх у пенсійному фонді. Бо рано чи пізно знайдеться людина в пенсійному фонді, на яку впаде тінь, будуть підозри, і постраждає невинна людина. Мета легендування зрозуміла. Але краще, звісно, нічого не вигадувати. Ви втратите купу дуже класних історій лише через те, що джерела, яких ви ще не знаєте, не будуть вам довіряти. Маю на увазі людей, які ще не є вашими джерелами, але десь зараз вони думають над тим, щоб передати вам якісь дані.[1]

Цитати про нагороди[ред.]

  •  

Ця нагорода – досягнення, яке було б неможливим без щоденного внеску кожного з учасників команди “Схеми”, розслідувального проєкту Радіо Свобода. Сподіваюсь, що ця відзнака також надихне молодих людей, майбутніх журналістів в Україні приєднуватися та робити свій внесок у незалежну журналістику для досягнення кращої якості життя та добробуту українців. Дякую присутнім за підтримку моєї країни: ця ініціатива є черговим свідченням міцної дружби та партнерства між США та Україною.(про нагороду "СВОБОДА ЗМІ")[2]

  •  

Ця висока нагорода для мене є важливим знаком підтримки, і джерелом подальшого натхнення в роботі. Корупційна система всіма силами витискає незгодних. Тому дозвольте присвятити цю нагороду всім колегам та однодумцям, які продовжують боротьбу і не опускають руки, попри величезний тиск. (про нагороду «Світло Справедливості»)[3]

Цитати про владу та політику[ред.]

  •  

Президент вирішив поскаржитись на нашу роботу публічно. Схоже, українській владі сильно дошкуляє робота незалежних медіа, які висвітлюють її вади та невиконані обіцянки. Зеленський навіть перейшов на особистості, зробивши випад у бік Михайла Ткача, автора численних резонансних журналістських розслідувань про те, що насправді відбувається в кулуарах української політики.[4]

  •  

Наші журналісти керуються лише інтересами суспільства, а не конкретної влади чи конкретного президента, як і належить незалежній журналістиці.[4]

Цитати про перешкоджання професійній роботі журналістів[ред.]

  •  

Реальні журналісти, виконуючи реальні редакційні завдання, стикаючись з протидією у своїй роботі, включаючи фізичну - потім роками не можуть довести у судах свою правоту. Я можу наводити багато прикладів. Поки обмежусь двома, які знаю з власного досвіду та з досвіду найближчих колег.[5]

  •  

Три інстанції в Україні програв журналіст Сергій Андрушко, намагаючись довести, що охоронці Януковича перешкодили його діяльності, коли повалили його на землю під час зйомки офіційної події. Тепер за допомогою медіаюристів Сергій звернувся в Страсбурзький суд і змушений шукати правди там. Мета - створити нарешті прецедент, змусити цю статтю працювати.[5]

  •  

І тут другий приклад. Журналіст Михайло Ткач та оператор Килиро Лазаревич стикнулись з фізичною протидією коли знімали на вулиці елітні автомобілі працівників Служби безпеки України. Нагадаю, працівники СБУ силою заламали моїх колег, забрали техніку і змушували писати визнання у шпигунтсві.[5]

  •  

Сьогодні прокуратура завершила розслідування справи про напад на журналістів "Схем" в Укрексімбанку. Але два докази так і не були долучені до матеріалів справи, зібраних за час слідства. Це оригінал аудіозапису подій, які відбулись у кабінеті Євгена Мецгера, записані журналістом "Схем" на телефон. Та оригінал того самого відновленого нами відеозапису всього інциденту, включно з моментом нападу.[6]

Цитати про захист джерел[ред.]

  •  

Ми подали в ЄСПЛ, і отримали свого роду «запобіжник». Це був дуже важливий сигнал, який ми дали всім джерелам в Україні, можливо, й потенційним. Сигнал про те, що є розуміння важливості захисту джерел. І ми це будемо робити.[1]

  •  

За 17 місяців, за які слідчий ГПУ тепер матиме дані про мої дзвінки, смс та місцеперебування телефону, наша редакція опублікувала викривальні матеріали про самого генпрокурора Юрія Луценка, про президента Порошенка, міністра Авакова, прем'єра Гройсмана, Ахметова, Фірташа, Тимошенко, Медведчука - цей перелік впливових людей дуже-дуже довгий і щотижня поповнюється.[7]

  •  

Та усі мої джерела надійно захищені від розкриття не тільки законом, стандартами Радіо Свобода та журналістською етикою, але й тим, як я вибудовую з ними комунікацію.[7]

  •  

Не виключаю, що фігурантам розслідувань могло спасти на думку, що вирахувати коло моїх джерел можливо, організувавши безпосереднє стеження за мною. Тому й, на жаль, не виключаю, що такі незаконні діі і відбувалися протягом зазначеного в ухвалі періоду 1,5 роки, а тепер силовики просто намагаються легітимізувати ці незаконні дії. Але, погодьтесь, місцеперебування телефону в рамках дії певної базової станції - ще нічого не доводить. Це неможливо використати законно.[7]

Цитати про розслідування під час війни[ред.]

  •  

Одного разу в одному маленькому селі на Київщині російські солдати забули.. флешку. Інформація на флешці виявилась захищеною, але нам вдалось її відновити за допомогою IT-спеціалістів з Лабораторії цифрової безпеки. З найціннішого на флешці - особисті дані військовослужбовців 64-тої окремої мотострілецької бригади, відомої як "бучанські різники". На кожного солдата - своя ідентифікаційна карта. Окремо у ній зазначені банки, в яких на особистий картковий рахунок військовим 64-тої бригади приходить заробітна плата.[8]

  •  

Зарплату за злочини в Україні отримує в "Газпромбанку", наприклад, єфрейтор Ігор Рогальов та молодший сержант Геннадій Філіппов з Забайкальського краю, єфрейтор Ілля Сапов з Хабаровська, молодший сержант Олександр Тельнов зі Свердловської області. При цьому - це один із трьох найбільших банків РФ, який і досі не під суворими санкціями Заходу.[8]

Цитати про Седлецьку Наталію Юріївну[ред.]

  •  

У той час, коли журналісти піддаються нападам як тут в Україні, так і за кордоном, надзвичайно важливо віддати належне хоробрості та наполегливості таких медіапрофесіоналів, як Наталія Седлецька. Знову і знову вона демонструє у своїх журналістських розслідуваннях, що навіть найвпливовіші діячі українського суспільства не мають імунітету від критичної перевірки. Корупція є ендемічною в Україні, і Наталія розкрила багато прихованих схем – часто ризикуючи собою. Я вірю, що вона є яскравим прикладом етичного та морального лідерства професіонала, чий внесок у суспільство часто недооцінюється або не оцінюється. (представник Капітули Майкл Боцюрків)[3]

Джерела[ред.]

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg