Саят-Нова

Матеріал з Вікіцитат
Саят-Нова
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі


Сая́т-Нова́ (вірм. Սայաթ-Նովա; азерб. Sayat-Nova; перс. سایات‌نووا‎; груз. საიათ-ნოვა), справжнє ім'я Арутюн Саядян (вірм. Հարություն Սայադյան) (1712 або 1722–1795) — поет, музикант, ашуг, майстер любовної лірики.

Цитати[ред.]

  • Терпіть не можу, як людці злий посміх кидають мені.
    В стан вражий друзі перейшли. Від їх мерзот втомився я.
(«Наш світ — вікно» / Пер. з вірменськ. Віктор Кочевський. — С. 63)
(«Я втратив смак до благ життя...» / Пер. з вірменськ. Віктор Кочевський. — С. 83)
  • Цей суєтний світгнівливий, він до нас обох — лукавий,
    Губи в мене геть пошерхли, погляд мій од сліз сльотавий.
(«Світ на тебе задивився» / Пер. з грузнськ. Григорій Халимоненко. — С. 95–96)
  • Зраджувать не вмію, тебе — й поготів,
    Зрадника такого мати я б хотів.
(«Не карай намарне» / Пер. з грузнськ. Григорій Халимоненко. — С. 116)

Джерело[ред.]

  • Саят-Нова. Лірика / Пер. з вірмен., груз., азерб.; Упоряд., передм. і прим. Григорія Халимоненка. — Київ: Дніпро, 1989. — 150 с.