Саят-Нова

Саят-Нова

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Сая́т-Нова́ (вірм. Սայաթ-Նովա; азерб. Sayat-Nova; перс. سایات‌نووا‎; груз. საიათ-ნოვა), справжнє ім'я Арутюн Саядян (вірм. Հարություն Սայադյան) (1712 або 1722–1795) — поет, музикант, ашуг, майстер любовної лірики.

Цитати

• Терпіть не можу, як людці злий посміх кидають мені.
  В стан вражий друзі перейшли. Від їх мерзот втомився я.

(«Наш світ — вікно» / Пер. з вірменськ. Віктор Кочевський. — С. 63)

• Гей, справедливосте, суддя, — в чім винен я? — скажи мені.
  Ти в чорноту зодяг мене, дух радості здушив мені,
  Нізащо трутою споїв, біди наворожив мені.
  Краплини честі й доброти в душі твоїй на дні нема.

(«Я втратив смак до благ життя...» / Пер. з вірменськ. Віктор Кочевський. — С. 83)

• Цей суєтний світ — гнівливий, він до нас обох — лукавий,
  Губи в мене геть пошерхли, погляд мій од сліз сльотавий.

(«Світ на тебе задивився» / Пер. з грузнськ. Григорій Халимоненко. — С. 95–96)

• Зраджувать не вмію, тебе — й поготів,
  Зрадника такого мати я б хотів.

(«Не карай намарне» / Пер. з грузнськ. Григорій Халимоненко. — С. 116)

Джерело

• Саят-Нова. Лірика / Пер. з вірмен., груз., азерб.; Упоряд., передм. і прим. Григорія Халимоненка. — Київ: Дніпро, 1989. — 150 с.