Рудницький Степан Львович

Степан Рудницький

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Рудницький Степан Львович (1877 — 1937) — український географ, картограф та етнограф, академік ВУАН. Основопорядник української фізичної, політичної та військової географії. Представник «Розстріляного Відродження».

Цитати

• Україна — це країна з географічного боку окремішня від Польщі й Росії й що має територію, придатну для заховання самостійної великої держави (С. 29).
• Українці — це нарід окремішній від Поляків і Росіян, доспілий для утворення власної національної держави (С. 29).
• Справа меж суцільної української території — справа не тільки політично але й науково важлива (С.33).
• Національна територія — це головна основа нації (С.33).
• Утворення української національної держави в етнографічних границях є одиноким способом, щоб запобігти заколотам і конфліктам у південно-східному куті Європи, так важному для світового господарства й для світової політики. Без національної української держави доживемо в найкоротшому часі до нових тяжких воєнних і революційних катастроф.
• Українська державність має завжди бути нерушимою святістю, яку мусить оберігати кожен український громадянин.
• Наука — це велика зброя! З Европою треба говорити по-европейски — розумно, а не висилати партійних неуків, що тільки й знають партійні гасла! (С. 385).

— про деякі дипломатичні місії, які вислано в Европу в 1919 і 1920 р.

• Українська справа — це проблема нової великої національної держави в Європі, а позитивна розв'язка українського питання, т. зн. утворення української національної держави в етнографічних границях означає розв'язання посліднього великого національного питання в Європі (С. 36).
• Простір краю і його природа — це одна з основ держави. Іншу основу становить ця частина людства, яка формує державу в соціологічному чи правнодержавному значенні. Як ці два елементи — територія і населення зростають в один, більше чи менше одноцільний організм-державу — це і є головним питанням усієї політичної географії (С. 36).
• Українська держава, нехай би й автономна, півзалежна мусила б бути поважною перепоною для експансивної політики Росії на Півдні і Південному Заході. Ось де причина екстремінаційної політики московської держави супроти українців. Вона не обмежилася політичним полем, а розширилася на культурне. Там вона повернулася перед усього проти української мови й культури. Політична й культурна війна московства з українством загострилася саме в останніх часах, коли за розвитком велетенських природних багатств України, панування над нею стало для Росії важним життєвим питанням (С. 38).

Про Степана Рудницького

• Він фундатор новітньої національної географічної науки (С. 5).

— Олег Шаблій

• Рудницький перший створив українську національну географію (С. 6).

— Володимир Кубійович

• Заслуга С.Рудницького полягала в тому, що він об'єднав дві великих сфери географії — фізичну та антропогеографію в одну фундаментальну науку. По-друге, С.Рудницький створив національну науково-географічну школу. Це була типова європейська школа (С. 7—8).

— Олег Шаблій

• Тримав себе цілком незалежно і ніколи не звертався ні за якими проханнями до будь-якого урядництва, – він просто його ігнорував і вчив молодь географії.

— Семен Підгайний

• Тепер, у товаристві професора Рудницького пізнав я, що географія — це жива наука, яка учить читати не з книжки, а з живого краєвиду, з кожного камінчика на дорозі, з бігу ріки, пологи гори, з того, як йдуть верстви скель і т.п. — історію Землі (С. 380–381).

— Володимир Бірчак

• Проф. Рудницький не був сухим ученим. Він і ніколи нічого не вдавав, ні не бажав чим-небудь підносити в очах своїх учнів свій авторитет. Нічого не удавав, а був завжди природний, а що мав веселу вдачу, то завжди жартував (С. 381).

— Володимир Бірчак

• Проф. Рудницький належав до тих людей, що завжди дають більше, як мають дати. Жив для одної науки, для одного, як він часто казав, «віссеншафту», далекий від яких-небудь високих аспірацій (С. 385).

— Володимир Бірчак

• Він, як українець, щиро любив свій нарід, [тому] й заслали його на п'ять років разом з багатьма іншими українцями у справі Скрипника. От, за що його катували, разом з тисячами, мільйонами українців, наших рідних батьків і братів (С. 391).

— П-ко В.

Джерела

• Архів обліково-архівного відділу СБУ при Кабінеті Міністрів України. Слідчий фонд. Справа №737 зі звинувачення С.Л.Рудницького. 57190.ФП
• Бірчак В. Професор Степан Рудницький // Краківські вісті. — 4. 162. — 28 липня 1943; 4. 163. — 29 липня 1943.
• Академік Степан Рудницький / За ред. проф. О.Шаблія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 408 с.
• Кубійович В. Рудницький Степан // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. – Мюнхен; Париж: Молоде життя, 1973. – T.VII.
• Підгайний С.О. Українська інтелігенція на Соловках: спогади 1933-1941 / С. Підгайний. – [Новий Ульм]: Прометей, 1947. – 93 с.
• П-ко В. За що катували? Трагедія акад. проф. Степана Рудницького // Краківські вісті. — 1943.
• Рудницький С. Нинішня географія. – Львів: Накладом Рус. Т-ва пед., 1905. – 33 c.
• Рудницький С. Огляд національної території України. – Берлін, 1923.
• Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії. – Берлін, 1923.