Російський імперіалізм
.svg)
Росі́йський імперіалі́зм — державна політика Росії, спрямована на завоювання нових територій, встановлення політичного й економічного контролю над іншими державами.
Цитати
[ред.]Імперські стратегії Росії в ХІХ столітті стають виразнішими і зближують її з іншими европейськими імперіями. У колонізаційній політиці Росії дедалі більшу роль починають відігравати економічні чинники (приміром, нафта у Закавказзі). Важливою ознакою стає і зростання дистанції між метрополією та колонізованими народами. Така дистанція є передусім географічною: хоч Росія залишається континентальною, «нові піддані в Закавказзі та Середній Азії, відокремлені від Росії високими горами й пустелями, не були вже її безпосередніми сусідами», як зауважує Капелєр. Зростають і етнічна, расова, релігійна та культурна відмінності між підкореними народами й росіянами на тлі «євроцентричного почуття вищості росіян щодо всіх азіятів». Загалом, на думку Капелєра, поняття «імперіялізм» щодо Росії можна застосовувати лише від кінця ХІХ століття, коли «вона брала активну участь у суперництві европейських держав за азійські ринки»[1]. — Зі статті «Деколонізація і провінціялізація Европи: чи варто виходити поза «топографічну деколонізацію»?»//Часопис «Критика» №3–4, 2024 (c. 32–35) |
|||||
| — Тамара Гундорова |
Російський народ ніколи не жив при демократії, не має демократичного менталітету. Він апріорі не здатен допустити, що інші народи, зокрема колоніальні, є рівними йому. Переконаність у тому, що колоніальні народи повинні перебувати під їхнім контролем, в рабстві російської імперії, це частина менталітету росіян. Росія добровільно ніколи не погодиться віддати жодну з колоній, що залишилися[2]. |
|||||
| — Віл Мірзаянов |
Почалася жорстка боротьба між західною та східною цивілізаціями. Після [Другої світової] війни йшло явне домінування Заходу, а зараз іде злам цієї системи. Мені здається, у США усвідомлюють початок свого програшу Китаю, а потенційно Росії, Індії, всьому Сходу. І будь-який шахіст вам скаже: коли тенденції не на твою користь, а справа йде до поразки, то треба зав'язувати каламутну гру — блефувати, вибивати ситуацію зі звичного ритму. Саме це відбувається. На мій погляд, Росія в цій грі — не найголовніша мета. Просто ми опинилися на передовій. Адже зараз Росія — це, мабуть, єдина країна, яка відкрито намагається протистояти диктату США. Тому на нас так тиснуть. Пресинг цей посилюватиметься, причому незалежно від того, що відбувається в Україні. Україна — лише привід. Захід не хоче віддавати Сходові свої позиції лідера і, схоже, розпочинає масштабну кампанію, спрямовану на утримання свого домінування. Думаю, треба приготуватись до тривалої облоги, від нас так просто не відчепляться. І дуже сподіваюся, що ми вистоємо. Однополярний світ, незалежно від того, хто стоїть біля керма, руйнівний за своєю суттю.[3] |
|||||
Началась жёсткая борьба между западной и восточной цивилизациями. После [Второй мировой] войны шло явное доминирование Запада, а сейчас идёт слом этой системы. Мне кажется, в США осознают начало своего проигрыша Китаю, а потенциально — России, Индии, всему Востоку. И любой шахматист вам скажет: когда тенденции не в твою пользу, а дело идёт к поражению, то надо завязывать мутную игру — блефовать, выбивать ситуацию из привычного ритма. Именно это и происходит. На мой взгляд, Россия в этой игре — не самая главная мишень. Просто мы оказались на передовой. Ведь сейчас Россия — это, пожалуй, единственная страна, которая в открытую пытается противостоять диктату США. Поэтому на нас так давят. Прессинг этот будет усиливаться, причём вне зависимости от происходящего на Украине. Украина — лишь повод. Запад не хочет отдавать свои лидирующие позиции Востоку и, похоже, начинает масштабную кампанию, направленную на удержание своего доминирования. Думаю, надо приготовиться к длительной осаде, от нас так просто не отстанут. И очень надеюсь, что мы выстоим. Однополярный мир, вне зависимости от того, кто стоит у руля, разрушителен по своей сути. | |||||
| — шахіст Володимир Крамник, 2015 |
Примітки
[ред.]
