Ресторан «Кінець світу»

Вікіпедія

Ресторан «Кінець світу»

Ресторан «Кінець світу» або Ресторан на краю Всесвіту (1980, англ. The Restaurant at the End of the Universe) — гумористичний науково-фантастичний роман британського письменника Дугласа Адамса. Друга частина серії «Путівник Галактикою».

Цитати з роману

Існує гіпотеза, що в мить, коли хтось зрозуміє справжнє призначення Всесвіту і причини його існування, він негайно зникне, а на його місці виникне щось ще більш дивне і незрозуміле. Є й інша гіпотеза, яка свідчить, що це вже сталося^[1].

Трін Трагула був мрійником, мислителем, філософом, або, за визначенням його дружини, безголовим ідіотом^[1].

Витрать життя на те, щоб прожити його^[1].

Його самовпевненість і відчуття переваги викликало дике бажання врізати йому^[1].

Їм байдуже, що ти такого зробив. Їм важливо, що ти зробиш^[1].

— І останнє. Якщо тобі ще коли-небудь знадобиться допомога, якщо ти опинишся в безвихідному становищі, на краю прірви...
— Так?
— Прошу тебе, не розмірковуй довго і стрибай в прірву під три чорти^[1]!

Головна проблема — вірніше, одна з головних проблем, оскільки їх кілька — одна з багатьох головних проблем з управлінням людьми полягає в тому, кого ти ставиш ними управляти; або, точніше, кому вдається переконати людей дозволити керувати ними.
Коротше: всім відомо, що ті, хто найбільше хочуть керувати людьми, саме з цієї причини найменше придатні для цього. Ще коротше: кожен, хто може переконати людей вибрати його Президентом, не повинен ні в якому разі допускаються до цієї роботи. Зовсім коротко: з людьми завжди проблеми^[1].

— Чому люди не можуть навчитися жити разом у мирі і достатку? — сказав Артур.
Форд голосно і награно розсміявся.
— Сорок два! — сказав він, зловтішно посміхаючись. — Ні, не підходить. Гаразд, не звертай уваги^[1].

…Ми тут приголомшливо проводимо час. Вино, закуска, трохи лайки і кінець Всесвіту на десерт^[2].

Якби відкрилися мої плани, мене б викинули на вулицю з одною пенсією, десятком секретарів, десятком зорельотів і парою перерізаних горлянок^[2].

Якщо власність це крадіжка, то і вкрадене — власність^[2].

Якби ви мали мій досвід в галузі маркетингу, то знали б, що розробці будь-якого нового виробу передує ретельне дослідження найбільш різних аспектів і властивостей розглянутого продукту. В даному випадку нам слід з'ясувати, чого споживач очікує від вогню, в які стосунки з вогнем вступає і як цей об'єкт відображається в масовій свідомості^[2].

На кораблі групи вирувало життя. Щойно до його борту пришвартувався лімузин Хотблека Дезіато, і господаря негайно привезли до медіума, завданням якого було розшифрувати психоімпульси великого музиканта і ввести їх у блок управління фотоногітарою. Лікарі, логік й іхтіолог, намагалися заспокоїти лідер-вокаліста, який замкнувся у ванній з пачкою снодійного і сказав, що не вийде звідти доти, поки йому не доведуть, що він не риба. Басист розстрілював з кулемета власну спальню, а ударник просто зник. Гарячкові пошуки дозволили виявити його на одному з пляжів Сантрагінуса за сотню світлових років від Какрафуна. Він заявив, що вже півгодини живе щасливим життям зі своїм новим другом — невеликим симпатичним камінцем. Менеджер групи був надзвичайно радий цій звістці, оскільки роль ударника тепер переходила до робота, який відрізнявся приголомшливим почуттям ритму^[2].

Ресторан «На краю Всесвіту» — один з найбільш незвичайних закладів громадського харчування, які тільки знала історія. Він побудований на фундаменті з уламків зруйнованої… тобто він буде побудований на фундаменті… пардон, він був би вже збудований за умови… тобто йому ще судилося бути побудованим, і це неодмінно станеться, бо як щось було, того не минути^[2]…

Типовий вогон недовго думаючи зробить з вами щось настільки абсурдно-жорстоке, що ви проклянете годину свого народження на світ або (якщо ви наділені здоровим глуздом) проклянете годину народження вогона^[2].

Все почалося з появи Всесвіту.
Ця подія надзвичайно розлютила масу людей і була розцінена громадською думкою як помилковий крок^[2].

— Десь я прочитав про одну планету в сьомому вимірі, яку використовували як більярдну кулю в якомусь міжгалактичному барі. Так от, цю кулю загнали в лузу, а лузою була чорна діра. Загинуло десять мільярдів розумних істот.
— З глузду з'їхати! — жахнулася Мелла.
— Зате цей удар приніс тридцять очок, — зауважив Форд^[2].

— Досить, ви можете йти. Я хотів би прийняти ванну в спокійній обстановці.
Очі Номера Другого звузилися. Губи стиснулися в тонку лінію.
— Хочу нагадати, сер, що ви вже більше трьох років не залишаєте ванни. — Він повернувся і пішов у куток — вправлятися в убивчих поглядах перед дзеркалом^[2].

— Отже, ми ось-ось приземлимося? — Запитав Артур.
— Якщо мені не зраджує пам'ять, за програмою ми повинні не приземлитися, а врізатися.
— Врізатися?
— Так, так повинно бути за планом. Для цього є якась причина, дуже важлива, але я точно не пам'ятаю яка.
Форд вибухнув:
— Ви — купа нікчемних придурків!
— От-от, — радісно сказав капітан, — це і є та сама причина^[2].

— Ми не знаємо, ні де вони, ні що з ними. Бери приклад з мене — забудь про них^[2].

— Цей колір мене бісить, — сказав Зафод, чия закоханість в корабель розтанула після трьох хвилин польоту. — Щоразу, коли ти тиснеш на чорну кнопку на чорній панелі з чорним маркуванням на чорному тлі, у відповідь запалюється чорний сигнал. Що ми викрали? Галактичний катафалк^[2]?

— Я — Зафод Біблброкс, мій батько — Зафод Біблброкс Другий, дід — Зафод Біблброкс Третій …
— Стоп, це як?
— Непорозуміння з протизаплідними засобами і машиною часу^[2]…

— …Подумати тільки, як довго ти нас чекав.
— П'ятсот сімдесят шість мільярдів три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять років, — сказав Марвін. — Я рахував, можете не перевіряти. Перші десять мільйонів років були найважчими. Другі десять мільйонів були не легше. Треті десять мільйонів не принесли мені ні найменшого задоволення. Після цього я відчув нездужання^[2]…

Цитати без джерел

…Я відповідаю за його тіло, а за ваше не відповідаю, тому заберіть ваше тіло, поки його не пошкодили.
Послухай, — проскрипів привид, — я витрачаю на тебе час з однієї-єдиної причини — мені його подіти нікуди.
Плоди та ягоди на чужій планеті або дають тобі життя, або вбивають. Тому, побачивши їх, потрібно перш за все вирішити для себе питання: чи настав час вибирати між життям і смертю?
Неслабке, треба зауважити, місце, цей Всесвіт.
Головною проблемою керування людьми,ну, однійєю з головних проблем, бо головних проблем тут— віз і маленький візок— є саме те, кому взагалі можна доручати.Іншими словами, де знайти того, кому люди дозволять керувати собою.

 Резюмуючи сказане, констатуємо, що той, хто найбільше прагне покерувати, по суті найменьше до цього придатний.

Див. також

Примітки

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[cit-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Дуглас Адамс. Ресторан "У конца Вселенной"

[aph-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с Адамс Дуглас - афоризмы, цитаты, высказывания и изречения

[1]

[2]