Перейти до вмісту

Прохасько Маркіян Тарасович

Матеріал з Вікіцитат
Прохасько Маркіян Тарасович
Стаття у Вікіпедії

Маркіян Прохасько (нар. 1991, Івано-Франківськ) — український письменник, журналіст, мандрівник.

Цитати[ред.]

  • Україна займе своє місце в історії і на карті світу. Внаслідок сучасних подій ограниться, стане яскравою. Але ми не можемо вгадати, яким буде це місце[1].
  • Революції — невід'ємна складова історії будь-якої країни. Хто має владу, часто хоче скористатися нею на свою користь. І отримує опір. У Римі протестували плебеї проти патриціїв. Кріпаки виступали проти панів, піддані — проти королів. Спраглі свободи народи — проти авторитаризму. Так збудувалося демократичне суспільство[2].
  • Кожен із нас має бути зацікавлений, щоб усі були щасливі. Тоді люди не робитимуть боляче собі й одне одному[3].
  • Людина стає краща, якщо бачить більше. Не знаю, про що дізнався більше під час подорожі до льодового континенту — про Антарктиду чи про самого себе[4].
  • Коли ти у процесі пошуку, то знаєш, що шукаєш, але не знаєш, що знайдеш[5].
  • Мені б хотілося виходити далі за межі. Розширити географію, щоб кожен наступний текст ставав все більш універсальним, і щоб ще важче було сказати: звідки автор, з якого він часу і з якого він континенту[6].
  • Мейнстрімно думати, що зараз ми маємо саме такий план дій. Ну, і якщо ти інакше вважаєш, то зразу не патріот, наприклад. А насправді може бути 10 патріотів з різною точкою зору[7].
  • Час жаліє нас лише у короткі вакації у дитинстві, коли стрімка траєкторія його стріли згортається у замкнене коло й утворює короткочасний вакуум, поза яким — біг не на життя, а на час[8].
  • Я не прикрашатиму та не перебільшуватиму в цій книзі якісь досягнення — лише розповідатиму про те, що бачив, і про що дізнався. Однак ще гіршим для нас усіх є постійне применшення власних заслуг, власної вартості та досягнень. Не лише «хтось» на «сходах» чи «заходах» може зробити щось значне. Ми теж це можемо. Ми нічим не кращі від інших, нічим не гірші, просто перебуваємо на своєму етапі нашого шляху й у своїх унікальних обставинах. Варто робити те, що ми вміємо та любимо, і це зробить нашу спільну країну великою та здійснить наші мрії[9].
  • Бо історія йде так, як має йти, вона повторюється і керує людьми, це лише механіка, яка діє так само невідворотно, як і сила тяжіння. Ти не можеш її змінити, але можеш не впасти сам, чи не дати впасти іншому, чи підстелити комусь, хто падає, перину. Справжні діячі історії — не королі і президенти, не провідники революцій. Історія створює дня них вакансію, і як не один, то інший. Справжні діячі історії — це ті, хто у цьому людському божевіллі намагається не впасти й підстелити якомога більше перин[10].
  • Ідеї бувають двох ґатунків. Одні очевидні, захоплюючі, але важко здійснювані. Такі як жарівка Томаса Едісона або досягнення Південного полюса. Едісон хотів зробити лампу на електриці. Ідея гарна, але не кожен у неї спершу вірив. Самому винахіднику знадобилося багато спроб, щоб таки досягти свого результату. […] Інший тип ідей потужний, але беззахисний. Одна із байок про Христофора Колумба переповідає, що буцімто, коли він повернувся у Європу, йому закинули, що нічого такого особливого у його ідеї рушити на захід, щоб обігнути планету і відкрити нові землі, немає. Це ж очевидно. На що Колумб буцімто попросив присутніх поставити варене яйце вертикально. Ніхто цього зробити не зміг. Тоді Колумб легенько вдарив ним об стіл там, де те має повітряну порожнину. Воно приплюснулося і так стало на столі вертикально. Колумб сказав, що це було очевидно, але ніхто до нього про це не подумав. Невідомо, якою мірою це правдива байка, але це файна історія[11].

Примітки[ред.]

  1. Журнал Країна. «Українці не бачать потенціалу одне одного. Цінують лише успіх».
  2. Журнал Країна. «Українці не бачать потенціалу одне одного. Цінують лише успіх».
  3. Журнал Країна. «Українці не бачать потенціалу одне одного. Цінують лише успіх».
  4. Журнал Країна. «Українці не бачать потенціалу одне одного. Цінують лише успіх».
  5. Читомо. Маркіян Прохасько: ми влаштовували в Антарктиді літературні вечори.
  6. Читомо. Маркіян Прохасько: ми влаштовували в Антарктиді літературні вечори.
  7. Локальна Історія. Маркіян Прохасько: «Культура пам'яті — це те, як ми сприймаємо людей»
  8. Zbruc. Час уже не на нашому боці.
  9. Маркіян Прохасько. «Мрія про Антарктиду», 2022.
  10. Маркіян Прохасько. «Нестримна сила води», 2018.
  11. Маркіян Прохасько. «Ідеї у зернах». Zbruc.

Джерела[ред.]