Пилипенко Сергій Володимирович

Пилипенко Сергій Володимирович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Пилипе́нко Сергі́й Володи́мирович (10 [22] липня 1891, Київ, Київська губернія, Російська імперія — березень 1934) — український письменник (прозаїк, байкар, літературний критик), громадський діяч. Літературні псевдоніми — Сергій Сліпий, Плугатар, Книгочій, Слухач та інші. Один з представників Розстріляного відродження.

Цитати

Найбільший ідеологічний вплив за часів юнацтва зробили на мене твори Драгоманіва. Вирішив іти його шляхом, пішов на історичний факультет Київського університету, по відділу славістики. Крім античних мов, вчив французьку], нім[ецьку], італ[ійську], чеш[ську], пол[ьську], серб[ську], болг[арську] (тепер на всіх читаю, але розмовляти не можу — дев'ять років не доводилося). — З життєпису (25 липня 1921 р.)

Бере участь у видавництві «Космос» і «Держвидаві», перекладає низку публіцистичних і популярно-наукових речей. В час денікінської і польської кампанії — на червоному фронті, яко командир бригади. З 1921 року редагує орган ЦК КП(б)У «Селянська правда», бере участь у ріжних харківських виданнях. По характеру творчости — популярист-публіцист. Всього написав понад 1500 ріжних статтів на теми біжучого дня. 1922 року приступає до організації Спілки селянських письменників «Плуг», головою якої є й понині. — З життєпису (11 липня 1923 р.)

Джерела

• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3