Петров Віктор Платонович

Петров Віктор Платонович

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Віктор Платонович Петров (*10 жовтня 1894, Катеринослав — † 8 червня 1969, Київ) — український письменник, літературний критик, археолог та етнограф.

Цитати

• Історичний процес не становить собою безперервного потоку бування. Цей потік розчленовується на певні часові відтінки історії, на ґрадації часу, на ступеневі послідовності, що кожна з них — у своїй відокремленості від інших, як від тих, що її попереджають, так і від тих, що її заступають, — тяжить до себе. Є самодостатня у собі. (С. 177)
• Зрештою, кожна людина, пишучи про інших, пише тільки про себе. (з роману «Аліна і Костомаров»)

Про Віктора Петрова

	Домонтович-Бер чимало роздумує над проблемою культурно-історичних епох. Ці ідеї нуртували ще в колі неокласиків. Йому йдеться про Середньовіччя, Новий час і «наш час», який він розглядає як добу кризи. У МУРі багато говорять про плідність кризи, що криза це не безвихідь, а можливість виходу на новий рівень. Вони осмислюють «наш час» як кінець великої майже 500-літньої гуманістичної епохи.
	— Віра Агеєва

	Автор статті «Християнство і сучасність», Віктор Петров роздумує над тим, що людина доби гуманізму після Середньовіччя поступово втрачає зв’язок із Богом. У нього є такий образ: на початках ренесансної доби ображені ангели, затуляючи білими крилами лиця, відлетіли, а на їхнє місце прийшли метушливі банкіри і техніки. Тут Петров суголосний з Томасом Стернзом Еліотом, європейським інтелектуалом, який після тривалих пошуків раптом знову повертається до пошуків християнства.
	— Віра Агеєва

Джерела

• Петров, Віктор. Історіософічні етюди // Україна модерна. — 2008. — Ч. 13. — С. 177–198.