Осадчук Петро Ількович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петро Ількович Осадчук
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Петро́ І́лькович Осадчу́к (1937–2014) — український поет, громадський та політичний діяч.

Цитати[ред.]

З книги «Віддзеркалення безодні»[ред.]

  • Дуже часто читачі розумніші за тих письменників, яких вони не читають. (с. 69)
  • Треба йти до успіху, зневажаючи успіх, але покладатись на успіх не варто, його можна лише творити всім заздрісникам назло. (с. 69)
  • Кожен сам по собі вартий не більше, аніж вартий в колі своїх соратників та суперників. (с. 76)
  • Кожен має право приторкнутися вічності й щезнути в ній. (с. 81)
  • Бог — це життя, він у кожному з нас, грішному і безгрішному, і він житиме доти, поки не загине людство, що з кожним роком і десятиліттям удосконалюється у творенні форм і знарядь самогубства. (с. 84)
  • Живим письменникам, які б вони не були талановиті, не варто претендувати на роль безсмертних з тієї простої причини, що безсмертними стають лише після смерті. (с. 85)
  • Красива жінка своїм мовчанням може сказати більше, ніж коли заговорить. (с. 88)
  • Все, що я забув, не варте того, щоб його пам'ятати. (с. 88)
  • Ідеї прив'язані до землі, ідеали — до зірок. Тому ідеї помирають раніше, і тому ідеали завжди на похороні ідей освітлюють дорогу до кладовища. (с. 90)
  • Тільки самотність народжує стан душі, в якому хочеться обійняти всі зірки в небі. (с. 90)

Джерела[ред.]

  • Петро Осадчук; Віддзеркалення безодні: Нові поезії. Вільні думки. — Київ: Неопалима купина, 2006.


Bookmark-new.svg