Оля (роман)

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку


«Оля» — психологічний роман української письменниці Ольги Саліпи, надрукований у 2020 році.

Цитати[ред.]

  •  

«Не вір листам... За листами ховають справжнє».[1]

  •  

«Листи - то творчість Розумієш, ті хто живуть письмом, рідко люблять сей світ таким, як він є. Нам щось надумати - не гріх. А любов - і поготів. Бо як то без любові? А щоденники і листи - то найбільша брехня у світі».[1]

  •  

«Не було б любові - я б не писала. Любов і письмо - то як сестри».[2]

  •  

«Ті, хто має владу над кимось, - завжди сильніші, навіть коли без власної снаги. В тому і приємність».[3]

  •  

«Подивись, який світ навкруги - жіноцтво вже давно не заперте в хаті».[4]

  •  

«Виявляється, щоб люди думали про тебе так, як ти хочеш, треба зовсім небагато».[5]

  •  

«Щоденники і листи можуть бути найбільшою брехнею в світі».[5]

  •  

«Тільки праця над собою робить нас кращими».[6]

  •  

«Якщо ти з самого початку не налаштована виграти, то нема чого й починати гру».[6]

  •  

«...є в тому щось сакральне - дивитися на чоловіка, який їсть».[7]

  •  

«В цьому немає нічого стидного - просити плату за свою працю. Це я дурний, як чоловік мав би подумати про те, за що ти маєш жити».[8]

  •  

«Бо не буває так, що навколо тебе стільки любові в світі, а вона тебе не торкається».[9]

  •  

«Електрика - річ непевна».[9]

  •  

«...мрії є вершиною щастя».[10]

  •  

«...в листі можна сказати багато з того, що вголос не наважуєшся».[11]

  •  

«То завжди так, що жінка, яка поруч із чоловіком, часом важливіша за нього самого. Жінка - то іє основа, на якій чоловік будує решту».[12]

  •  

«Мені вже стільки років, що швидше непорядно залишатися самій».[13]

  •  

«Традиції роблять нас в'язнями. Двоє дорослих людей можуть робити так, як їм заманеться. Навіть жити разом».[14]

  •  

«Шлюб - то перед людьми. А між двома - лише любов».[14]

  •  

«Знаєш, Олю, це так приємно, коли твоя робота потрібна».[15]

  •  

«Ти така, яка є. Це не може бути зле чи добре».[16]

  •  

«Шлюб - це умовності. Головне - щастя».[17]

  •  

«Жінка має жити для того, кого кохає».[17]

  •  

«Якщо все чітко розпланувати і не витрачати час на дурниці, то його стає вдвічі більше...».[18]

  •  

«Розумні, вчені не бувають ні щасливими, ні багатими...».[19]

  •  

«До роботи вдатні всі, а до науки - одиниці».[20]

  •  

«Та яка любов, коли твоїй дитині нема що їсти».[21]

  •  

«...розумні не бувають щасливими?».[21]

  •  

«...в кожного своє щастя. Але якщо дурному для щастя треба шматок білого хліба і теплу жінку поруч, то розумний хоче більше. І того більшого не завжди можна здобути. От я хочу єдности і соборности України. А то трохи важче, ніж заробити на булку».[22]

  •  

«...Відень, тут грань між дозволеним і розпустою часом майже невидима».[23]

  •  

«Ну, хто вас, жінок, зрозуміє...».[24]

  •  

«В коханні немає рівності. В коханні обоє мусять прислужувати».[25]

  •  

«Я жінка, я відчуваю».[26]

  •  

«...це ж якою сміливою треба бути, щоб самій зробити пропозицію мужчині одружитися?».[27]

  •  

«Хіба нам уперше виглядати одна передодною смішно? Це і є справжня дружба».[28]

  •  

«Чоловікам не цікаві ні ті, за кого треба боротися надто ревно, ні ті, за кого не треба боротися взагалі».[29]

  •  

«Електрика небезпечна в руках дурня...».[30]

  •  

«Кава вночі - нехороша звичка».[31]

  •  

«Бути чесним і прямим - розкіш, яку можуть дозволити собі не всі».[32]

  •  

«Чоловіки - примітивні створіння. Навіть якщо розумні та часом талановиті».[33]

  •  

«Бо хіба те, що людини немає серед живих, означає, що її треба перестати кохати?».[34]

  •  

«Срібло - це гроші. А гроші завжди закривають для нас світ».[35]

  •  

«Нічого дивного. Кажуть, що в тому й майстерність художника, щоб кожен на полотні побачив щось своє».[36]

  •  

«Мовляв, тим, хто має багато братів-сестер, у світі легше».[37]

  •  

«Якщо хтось думає, що вмирати у розкоші так само, як у злиднях, то це цілковита нісенітниця».[38]

  •  

«Тому вмирати краще на самоті, але в чистоті».[39]

Примітки[ред.]

  1. а б Оля, 2020, с. 5
  2. Оля, 2020, с. 6
  3. Оля, 2020, с. 8
  4. Оля, 2020, с. 9
  5. а б Оля, 2020, с. 16
  6. а б Оля, 2020, с. 46
  7. Оля, 2020, с. 50
  8. Оля, 2020, с. 53
  9. а б Оля, 2020, с. 55
  10. Оля, 2020, с. 59
  11. Оля, 2020, с. 79
  12. Оля, 2020, с. 80
  13. Оля, 2020, с. 81
  14. а б Оля, 2020, с. 83
  15. Оля, 2020, с. 85
  16. Оля, 2020, с. 86
  17. а б Оля, 2020, с. 87
  18. Оля, 2020, с. 97
  19. Оля, 2020, с. 110
  20. Оля, 2020, с. 112
  21. а б Оля, 2020, с. 113
  22. Оля, 2020, с. 114
  23. Оля, 2020, с. 119
  24. Оля, 2020, с. 133
  25. Оля, 2020, с. 135
  26. Оля, 2020, с. 141
  27. Оля, 2020, с. 143
  28. Оля, 2020, с. 154
  29. Оля, 2020, с. 157
  30. Оля, 2020, с. 159
  31. Оля, 2020, с. 160
  32. Оля, 2020, с. 163
  33. Оля, 2020, с. 164
  34. Оля, 2020, с. 169
  35. Оля, 2020, с. 177
  36. Оля, 2020, с. 187
  37. Оля, 2020, с. 189
  38. Оля, 2020, с. 207
  39. Оля, 2020, с. 208

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg