Олена Лавренюк

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олена Лавренюк
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії

Лавренюк Олена (нар. 18 грудня 1985, Львів, Українська РСР) — українська актриса театру і кіно, ведуча.

Цитати[ред.]

  •  

Дуже часто я ношу саме сукні. Добре, що зараз їх можна поєднувати із зручним взуттям. [...] Сукні для червоної доріжки для актриси – це завжди виклик. Заради краси я готова на деякі жертви: і затягнути талію тугіше, і пропустити вечерю[1].

  •  

«Золота дзиґа» – свято для всіх кінематографістів, особливо для тих, які зазвичай за кадром, і насправді їх більшість. Усі ці люди створюють індустрію під назвою кіно. Для них це рідкісний привід одягти вечірнє вбрання й відсвяткувати. Радує, що рівень премії зростає щороку: і якість фільмів, і те, як гості готуються до доріжки[1].

  •  

Моя сім’я, мої діти та чоловік – це мій найбільший ресурс. Я обожнюю проводити час зі своєю родиною. Коли я дуже стомлена, то найперше, що я маю зробити – це побути наодинці з собою. Так я відновлюю свої сили. А коли вже відчуваю, що я можу віддавати енергетику – тоді я готова для спілкування[2].

  •  

Не має значення, український актор чи американський. Тут важливий підхід до роботи. Як правило, якщо людина у професійному плані щось собою являє, тим менше має амбіцій. Я неодноразово переконувалася, що американські зірки класу А поводяться значно скромніше, ніж деякі наші актори[3].

  •  

Робота має бути такою, куди хочеться ходити, не відчуваючи втоми. [...] Мабуть, від наркотику, що має назву «сцена», який скуштувала у дитинстві, я вже не відмовлюся ніколи[3].

  •  

У «Каві з кардамоном» головна героїня — справжня лідерка, яка сама приймає рішення, які їй під силу прийняти. І тим вона мені дуже імпонує. Адже вона сама себе поважає. Ми хочемо показати справжню і сильну жінку на екрані. І навіть якщо у неї нелегка доля, вона має бути лідеркою. Сподіваюся, наш серіал стане одним з перших, який зачепив цю тему[3].

  •  

Щоб зніматися у США, там треба бути, аби мати можливість відвідувати кастинги і ходити на проби. Але я не проти зніматися у зарубіжних фільмах, якщо їх зніматимуть в Україні. Добре і якісне кіно треба знімати у нас. Тоді в Україну приїжджатимуть зарубіжні зірки, і ми будемо з ними працювати нарівні[3].

  •  

Я двічі ініціювала приїзд Івани Чаббак в Україну. Це великий прорив у кінематографі — повчитися у такої знаменитості. Організувати її приїзд було складно, бо мало хто розумів, що це таке. Але після того, як випробовували її систему, почали розуміти, чому потрібно ходити на такі майстер-класи[3].

  •  

Я впевнена, що фундамент головних людських цінностей закладається саме в дитинстві. Дитина росте й навчається всьому від навколишнього світу, в першу чергу від батьків. Тому вона має бачити правильний приклад, дітей потрібно любити, розмовляти з ними, слухати їх. Я вважаю, що те, як ми поводимось із нашими дітками, закладається в них на підсвідомості і відповідно відображається в дорослому житті, яке безперечно вносить свої корективи[4].

  •  

Я не розділяю перемоги і поразки. Моя філософія в тому, що ми не розуміємо хорошого не стикнувшись із поганим, а отже й перемог без поразок не існує. Для мене поразка є тільки двигуном[2].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg