Перейти до вмісту

Тесленко Олександр Костянтинович

Матеріал з Вікіцитат
Тесленко Олександр Костянтинович
Стаття у Вікіпедії

Тесленко Олександр Костянтинович (22 грудня 1948[1], Сталіно — 10 червня 1990, Київ) — український письменник-фантаст, журналіст, укладач збірників. З 1979 року член Спілки письменників України.

Цитати Олександра Тесленка

[ред.]
  •  

Непередбачене передбачення.
Захід сонця в густу траву.
Спогад перший. Останнє побачення.
Вічний докір. Невже я живу[2][3]? — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

  •  

Наша совість народжена вдруге.
Хай з реторти, а все-таки є.
Передбачення болю і туги
Захід. Сонце. Твоє і моє[2][3]. — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

  •  

Сьогодні я чітко визначився — буду військовим. Я переконаний, для того, щоб на планеті був мир, треба міцно тримати в руках зброю. Наш світ жорстокий і брудний, і для мене зовсім не є великим задоволенням відчувати себе частиною нашої броньованої, замаскованої, на гусеничному ходу державної потвори, начиненої бінарними та нейтронними зарядами. Але кожен народився для того, щоб жити, і боротися за життя, і перемагати. Я маю свою мету. І я йду. Не до смерті, хоча й знаю, що я не вічний і віх мій короткий. Я йду не в безсмертя. Чудес не буває. Я намагаюсь безстрашно і чесно просто йти по палаючій линві життя[4]. — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

  •  

Як нам набридло все. Чи просто ми
втомились?
Від мудрих слів і від ганебних дій.
І навіть цвіркуна сюрчання безневинне дратує нас[3]. — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

  •  

Заплющуєм повіки ще лиш на ніч, та мов назавжди.
Нам вже все одно. Одне болить, дратує, спать не дасть —
цвіркун, лайдак нещасний, дрібна погань,
порушив наш священний спокій,
перекричавши мегатонну благодать[3]. — (Зі щоденника Констанція Девіса), «Генерал передчуває»

Див. також

[ред.]

Примітки

[ред.]