Перейти до вмісту

Містельфи

Матеріал з Вікіцитат

«Містельфи» — пригодницька повість для дітей, яку написала Галина Вдовиченко.

Цитати[ред.]

  •  

Вони живуть у кожній вежці львівського середмістя, майже на кожному горищі. Хто — вони? Міські ельфи. Містельфи.[1]

  •  

Кожен містельф має заняття до душі. Кожен робить те, що йому найкраще вдається.[2]

  •  

Дивні люди. Позбуваються одягу, навіть його не поносивши. Може, просто не встигають полюбити?[2]

  •  

Він удавав впевненість і спокій, хоча й не надто переконливо.[3]

  •  

Як же добре на білому світі, коли видерешся з темряви![4]

  •  

Їй хоча б раз на тиждень треба почути котрийсь із хоралів Баха. Лише тоді, мовляв, вона чудово почувається.[5]

  •  

Вона й сьогодні прокинулася разом із сонечком. Шкода, що мало хто бачить місто в ці спокійні хвилини — мабуть, найкращі за добу.[6]

  •  

Секрет смачнющих бубликів у тому, що Тея місить тісто з любов'ю.[7]

  •  

Містельфи завжди тримаються осторонь від людей. У кожного своє життя: у тих своє, у тих — своє.[8]

  •  

Дафні дуже прикро, що вона порушила важливе правило. Вона міркувала: шкодує чи не шкодує, що вчинила саме так? Мабуть, таки ні. Бо хіба із правила не варто зробити виняток, коли плаче маленька дівчинка?[9]

  •  

Нічого доброго в замкненому просторі немає. Надто для таких вільних створінь як містельфи. Що може бути кращим за небо? За безмежне чисте небо?..[10]

  •  

Чим їм, скажіть, велосипеди погані? А в разі потреби — онде таксі! Але ж ні, кожному машину подавай! А тоді стирчать у заторах і всюди спізнюються. Де логіка?[11]

  •  

Місто — наш спільний дім… Незалежно від того, хто де живе. Як щось у місті буде негаразд, то це відчують геть усі. І в підвалах, і на горищах.[11]

  •  

Місто без книжок уже не буде таким, як місто з книжками.[11]

  •  

Суцільні стреси! А будь-який стрес, як відомо, найкраще знімати фізичними вправами та рухливими іграми.[12]

  •  

Лише наша згуртованість і спільний план дій зупинять цих потвор.[13]

  •  

Не всі знання з книжок… Життя — теж хороший учитель.[14]

  •  

Загальна дратівливість — це прояв колективного страху, в який занурилося місто, паралізоване очікуванням чогось іще гіршого.[15]

  •  

Не все так безнадійно, як видається, адже є ті, кому не байдуже — люди і містельфи. Є кому опиратися спільній загрозі. Шо можуть одні, того не можуть інші. Треба об'єднати зусилля. І головне — гнати зневіру геть, не занепадати духом.[16]

  •  

Перш за все — не втрачати пильності, не сидіти склавши руки, бо тоді точно програємо![17]

  •  

Не всього можна досягти силою. Є ще кмітливість, є винахідливість, є сила розуму.[17]

  •  

Найсильніший хід — скористатися силою противника, спрямувавши її на нього самого.[18]

  •  

Якби ж то люди знали, як виглядає місто з висоти містельфійського польоту! Яке воно прекрасне, коли дивитися на нього згори![19]

  •  

Бо якщо чогось не бачиш, це ще не означає, що цього немає на світі[20]

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]

Галина Вдовиченко. Містельфи. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. — 144 с.