Мистецька школа Олекси Новаківського
Мисте́цька шко́ла Оле́кси Новакі́вського — навчальний заклад, створений 1923 року у Львові за ініціативою Митрополита Андрея Шептицького, який запропонував Олексі Новаківському заснувати власну школу та матеріально підтримав її заснування. Олекса Новаківський на той час був одним з найбільших мистецьких авторитетів у Львові й мав велику популярність серед творчої молоді, завороженої його романтичною особистістю, масштабністю його мислення та потужною стихією його малярських полотен. Немаловажним був той факт, що 1919 року він був номінований професором Української академії мистецтв у Києві.
Завданням Мистецької школи було формування мистців, здатних на ґрунті української духовної культури й художніх традицій творити національне мистецтво світового рівня.
Цитати
[ред.]Для вступу треба було пройти екзамен по рисунку – кілька днів рисувати гіпсову Венеру і виказати свій хист і поступово входити в атмосферу хатнього життя професора. Тоді ішла друга – спільна робітня. Кожного дня перейти всі кімнати, бачити нужду Великого Вчителя і брак найконечніших засобів до життя, вислухати частенько нарікань на «прокляте» суспільство і на колоди, які кидали йому під ноги таки свої люди, – це була теж «школа»[1]. |
|||||
| — Григорій Смольський, слухач школи |
І є річчю характеристичною, що між сотнею тих творів про один і той сам предмет – нема двох, щоб були до себе стисло подібні. До кожного з тих творів підложено іншу музику в формі, в красці, в світлі й виразі – тож зрозуміло, чому учні з любов’ю величали митця «святоюрським магом»[1]. |
|||||
| — Іван Голубовський |
Ми жили у винаймленій гуцульські хаті, спали на лавах, на світанку зривалися на мандрівки по горах, завжди з касетами, з фарбами й картонами та завзято малювали гарні мотиви. Вернувшись, розставляли свої етюди під стіною хати і Новаківський давав нам свої зауваження[1]. |
|||||
| — Святослав Гординський, учень школи |
Учні згадували, що Новаківський давав першокласну академічну основу, з котрою можна було рухатися далі. Ці учні пізніше починали весь той рух із новітніми течіями і новітніми поглядами. І це те найголовніше, чого вдалося досягнути Новаківському і Шептицькому. Вони прагнули, щоб людина почала мислити масштабно, по-сучасному, щоб українці усвідомили себе європейцями[2]. |
|||||
| — Дзвенислава Новаківська, правнучка художника Олекси Новаківського |
Через школу Новаківського пройшли сотні людей. Там навчалися не лише галичани – приїжджали навчатися ще й із Наддніпрянщини. Зі школи вийшло багато імен. Роман Сельський, Мирон Левицький, Святослав Гординський, Григорій Смольський, Едвард Козак… І, власне, цього року[3] ми відзначаємо ще й столітній ювілей створення мистецької школи Новаківського[2]. |
|||||
| — Дзвенислава Новаківська, правнучка художника Олекси Новаківського |
Шептицький сам приходив читати лекції у мистецьку школу Новаківського. І це для мене теж показник. Якби йому не розходилося на діяльності цієї школи, він не знаходив би часу для викладання. Людина, яка заклопотана розвитком церкви, яка управляє великим бізнесом, думаю, мала чим зайнятись. Але Шептицький приходив у школу – для нього це був пріоритетний момент[2]. |
|||||
| — Дзвенислава Новаківська, правнучка художника Олекси Новаківського |
Примітки
[ред.]
