Луначарський Анатолій Васильович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Васильович Луначарський
Lunacharsky.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Анатолій Васильович Луначарський (рос. Анатолий Васильевич Луначарский; 1875 — 1933) — російський письменник, журналіст, марксист, політичний діяч, нарком освіти СРСР (1917–1929), академік АН СССР (1933).

Цитати[ред.]

  • Нація — складний та міцний продукт тисячолітньої приблизної спільності умов життя. Єдність мови свідчить про єдність устрою психіки та шириться на художні твори, що вивищуються над лінгвістичним фундаментом, такі як прислів'я, казки, лірика та епос, обряди та ін.
Нация — сложный и прочный продукт тысячелетнего приблизительнаго единства условий жизни. Единство языка свидетельствует об единстве психического строя и распространяется на подымающийся над лингвистическим фундаментом художественные создания, как пословицы, сказки, лирические и эпические песни, обряды и т. п.
(О национализме вообще и украинском движении в частности. — С. 11.)
  • Єдність лише тоді становить принцип краси й високої організації, коли вона своїми гнучкими рамками охоплює якомога багатшу розмаїтість. Гадаю, що національна розмаїтісь, це великий спадок людства, який, треба сподіватися, збережеться й надасть ще недоступну нам насолоду підйому життя.
Единство только тогда является принципом красоты и высокой организации, когда оно охватывает своими гибкими рамками возможно более богатое многообразие. Многообразие национальное есть, думается, великое наследие человеческое, которое, надо надеятся, сохранится и даст еще недоступныя нам наслаждения подъема жизни.
(О национализме вообще и украинском движении в частности. — С. 11.)
  • Лише загіпнотизувавши себе якимись дикими вигадками, лише схилившись перед якимись ідолами, не може культурна людина не тішитися пробудженню дванадцятиміліонного народу, в своїх масах штучно й жорстоко відірваного від джерел культури.
Лишь загипнотизировав себя какими-нибудь дикими выдумками, лишь преклонившись перед какими-нибудь идолами, культурный человек может не радоватся пробуждению двенадцатимилионного народа, в массах своих искусственно и жестоко отторгнутоно от источником культуры.
(О национализме вообще и украинском движении в частности. — С. 17.)
  • Від самостійного культурного розвитку українського народу можна очікувати найвідрадніших результатів, бо немає жодного сумніву в тому, що це одна з талановитіших гілок слов'янського дерева.
От самостоятельного культурного развития украинского народа можно ждать самых отрадных результатов, ибо нет никакого сомнения в том, что это одна из даровитейших ветвей славянского дерева.
(О национализме вообще и украинском движении в частности. — С. 19.)
  • Мені здається, що і природа, й історична доля створила для українського народу важливі передумови для культури високої та оригінальної. На першому місці тут стоїть найвищою мірою демократичний лад цього народу. [...] Споконвічній і поки що далеко незнищеній демократичності України я надаю великого значення в справі подальшого самовизначення характеру її культури.
Мне кажется, что и природа, и историческая судьба создала для украинского народа важные предпосылки для культуры высокой и оригинальной. На первом месте стоит здесь в высшей степени демократический состав этого народа. [...] Коренной и пока еще далеко неразрушенной демократичности Украины я придаю огромное значение в деле дальнейшего самоопределения характера ее культуры.
(О национализме вообще и украинском движении в частности. — С. 19-20.)

Джерело[ред.]

  • Луначарский, Анатолий. О национализме вообще и украинском движении в частности // Украинская жизнь. — М., 1912. — № 10. — С. 9-22.