Лукрецій

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Лукрецій
Lucretius1.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Тексти у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Галерея зображень у Вікісховищі

Лукрецій, Тіт Лукрецій Кар (бл. 99-95 — 55 до н. е.) — давньоримський поет і філософ-матеріаліст.

Про природу речей (пер. Миколи Зерова)[ред.]

  • В роки, як людське життя по землі плазувало ганебно
    Під тягарем навіснілим релігійної злої науки,
    Що, від небесних висот підіймаючи голову грізно
    Погляд свій кидала жа́хний на смертні поріддя звисо́ка,
    Він щонайперший наважився очі до неба підняти,
    Сміливий еллін, він перший наваживсь повстати на нього.
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 129)
  • Правило перше в природі, вважаю, таке: із нічого,
    Навіть по божеській волі, ніщо народиться не може.
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 131)
  • Не пропадає ніщо без останку: всі речі розпавшись,
    Тільки вертаються знов до запасів матерії вічних.
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 134)
  • Час не існує так само, як щось відокремлене. Завжди
    Ми відчуваєм його невід'ємність від того, що сталось,
    Що відбувається нині чи має в прийдешності бути.
    І ще ніхто не дивився на час, як на щось самостійне
    І незалежне від руху предметів чи їх супокою.
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 139)
  • Далі, в матерії ми розрізняємо первісні тільця
    І складові, із тих первісних тілець сформовані речі.
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 139)
  • Ні в якому напрямі всесвіт границі не має.
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 151)
  • О нерозсудливі людські серця! О засліплені очі!
    Серед яких небезпек і в темно́ті якій непроглядній
    Ваше минає коротке життя, і невже вам не видко,
    Як небагато на втіху собі потребує природа:
    Тільки б хвороба не мучила тіла і туга минала
    Душу, позбавлену прикрих пригод та нестерпного жаху?
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 156)
  • У великому світі є інші незвідані землі, інше людство́, і звіриного царства інакші породи.
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 182)
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 182)
  • ...і всесвіт величний, що стільки років протривав, на порох колись розпадеться.
(Лукрецій «Про природу речей» (пер. М. Зерова) // С. 187)

Інші цитати[ред.]

  • Безсмертна смерть.
  • Виражай смертними словами безсмертні речі.
  • Від того всіх смертних огортає страх, що багато явищ вони бачать на землі й на небі, яких причини побачити й зрозуміти не вміють, і гадають, що це все вожою волею твориться. Якщо ж ми будемо знати, що ніщо не може з'явитися з нічого, тоді ми значно чіткіше побачимо предмет наших завдань: і звідки з'являються речі і яким чином усе відбувається без допомоги зверху.
  • Дух сильний радістю.
  • Дірявого глечика не наповниш.
  • Дна ніякого не у всесвіті ніде, і тілам споконвічним зостатися нІде на місці, якщо нема ні кінця, ні краю простору.
  • Краще спокійно коритися, ніж панувати самому.
  • Кожен відчуває, які має сили, на які може покладатися.
  • Людина гине, справа залишається.
  • Людина сама не знає, чого вона хоче, і постійно шукає інших місць, наче це позбавить її від тягаря.
  • Не все пасує до всього.
  • Ніщо, по-моєму, не здійснюється так швидко, як те, що задумує й виконує розум.
  • Справа говорить сама за себе.
  • Усе вдосконалює природа.
  • Якщо відчуття будуть не істинні, то й розум виявиться несправжнім.

Джерела[ред.]