Лукаш Микола Олексійович
| Мико́ла Лука́ш | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
|
Мико́ла Олексі́йович Лука́ш (*19 грудня 1919, Кролевець — †29 серпня 1988, Київ) — видатний український перекладач, мовознавець і поліглот.
Цитати[ред.]
«Шпигачки»[ред.]
- А час кульга, а час кульга,
В годинника асиметричні ноги.
А вік шульга, а вік шульга
Наліво йде, не тямлячи дороги.
- (Шпигачки. — С. 147)
- Бувають же такі дебіли —
не зна, де чорне, а де біле!
- (Шпигачки. — С. 16)
- Він ще живе, старий пошляк...
Коли його вже трафить шляк?
- (Пошляк-довгожитель // Шпигачки. — С. 87)
- Десь є
Досьє.
- (Пильність // Шпигачки. — С. 32)
- Дуже важко в сірій масі
Не згубитись сіромасі.
- (Невизнаний геній // Шпигачки. — С. 77)
- І я писав би,
якби хотів
антипоезії
антисвітів.
- (Шпигачки. — С. 27)
- Краще чужість, байдужість, ненависть,
І презирство, і глум, і злоба,
Ніж ця панська лукава ласкавість,
Що увічнює рабство раба!
- (Шпигачки. — С. 30)
- Міг би його поганити —
Не хочу вуст поганити.
- (Шпигачки. — С. 19)
- Між «Вітчизною» і «Всесвітом»
Є хороший гастроном
Горілки́ завжди чудесні там,
Трохи гірше із вином.
А якби не штучки Троцького,
То була б ще й ковбаса...
Ах ты, удаль идиотская!
Ах ты, девичья краса!
- (Шпигачки. — С. 92)
- Наука всіх наук —
як обійти каюк.
- (Шпигачки. — С. 149)
- Наша армія Червона
не стоїть коло кордона —
за кордон іде.
Це трудящих українських
проти польських, проти фінських
партія веде, партія веде.
- ((Мабуть, ще довоєнне) // Шпигачки. — С. 110)
- Не перероджуйтесь в людей
Що скаженіють від ідей.
- (Так тримати // Шпигачки. — С. 148)
- Ой ти, боже мій, боже істини,
Поможи мені, атеїстові!
- (Молитва // Шпигачки. — С. 48)
- Прекрасний цей світ, тим, що інших нема:
Вільна моя, моя добровільна тюрма.
- (Світ // Шпигачки. — С. 146)
- Рука минулого не мертва,
І я його чергова жертва.
- (Шпигачки. — С. 29)
- Ти, безголосий, тихо, ша!
Ти, безталанний, не бреши!
Німа без голосу душа,
Нема без голосу душі.
- (Шпигачки. — С. 86)
- У вас якийсь паскудний звих:
Що голову морочите:
Я пам'ятник собі воздвиг,
А ви собі — як хочете.
- (Шпигачки. — С. 5)
- У порядочных людей
Нету собственных идей,
Потому что все идеи
Подарил им иудей.
- (Шпигачки. — С. 37)
- У сусіда хата біла —
Бодай би згоріла.
У сусіда жінка мила —
Бодай би здуріла.
- (З української філософії // Шпигачки. — С. 96)
- У царстві бездоганно соннім,
Де весь народ — одна сім'я,
Украв моє ім'я анонім,
Анонім вкрав моє ім'я.
- (Шпигачки. — С. 17)
- Усмішка-відписка, усмішка-розписка
Ніколи не сходить у нього із писка.
- (Ввічливий бюрократ // Шпигачки. — С. 85)
- Хоч як би хто хотів,
Це ясно кожній миші:
Часи уже не ті,
А стануть ще нетіші.
- (Прогрес // Шпигачки. — С. 43)
- Чого на цім світі шука чоловік?
А bisele mazl, a stikele glik.
- (Двомовне // Шпигачки. — С. 101)
- Я — комуніст
Я — комуніст, ходжу в чужому,
З чужого паху і плеча
(То з Харчука, то із Драча,
Можливо, і з Коротича), —
Чужим тут пахне Головкому,
Бач, кому слід, це все вивча.
- (Я — комуніст (Підспів під Тичину) // Шпигачки. — С. 25)
- Як добре, що на світі є Москва
Всі голоси, падлюка, забива.
- (Шпигачки. — С. 112)
Про Миколу Лукаша[ред.]
Коли Микола Лукаш перекладав «Декамерона», у якому йшлося про початок XIV століття, то його завданням було показати те, якою могла би бути українська мова в той час, якби склалися щасливіші обставини. Цим та іншими перекладами Лукаш продемонстрував, якою могла б бути наша мова, якби ми мали українськомовну аристократію і все, що має мати нормальна нація[1]. |
|||||
| — Максим Стріха |
Микола Лукаш був значно більшим експериментатором за П. Куліша. Бо намагався своїми перекладами вплинути не лишень на майбутнє української мови, забезпечити її високий статус, показавши, що нею можуть звучати вершинні твори світової літератури й опери. Також прагнув витворити й альтернативне минуле української мови[1]. |
|||||
| — Максим Стріха |
У перекладацькому експериментаторстві Лукаш мав попередників. Найвідомішим і найзнаковішим був Панько Куліш. До нього ставилися дуже неоднозначно, і його переклади ще Леся Українка вважала варварськими, бо писав він тією мовою, яку сам називав «староруською». Однак ці переклади страшенно цікаві[1]. |
|||||
| — Максим Стріха |
Примітки[ред.]
Джерела[ред.]
- Лукаш, Микола. Шпигачки / Упорядкування та післямова Леоніда Череватенка. — К.: Ярославів Вал, 2003. — 240 с.