Лукаш Микола Олексійович

Мико́ла Лука́ш

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Мико́ла Олексі́йович Лука́ш (*19 грудня 1919, Кролевець — †29 серпня 1988, Київ) — видатний український перекладач, мовознавець і поліглот.

Цитати

«Шпигачки»

• А час кульга, а час кульга,
  В годинника асиметричні ноги.
  А вік шульга, а вік шульга
  Наліво йде, не тямлячи дороги.

(Шпигачки. — С. 147)

• Бувають же такі дебіли —
  не зна, де чорне, а де біле!

(Шпигачки. — С. 16)

• Він ще живе, старий пошляк...
  Коли його вже трафить шляк?

(Пошляк-довгожитель // Шпигачки. — С. 87)

• Десь є
  Досьє.

(Пильність // Шпигачки. — С. 32)

• Дуже важко в сірій масі
  Не згубитись сіромасі.

(Невизнаний геній // Шпигачки. — С. 77)

• І я писав би,
  якби хотів
  антипоезії
  антисвітів.

(Шпигачки. — С. 27)

• Краще чужість, байдужість, ненависть,
  І презирство, і глум, і злоба,
  Ніж ця панська лукава ласкавість,
  Що увічнює рабство раба!

(Шпигачки. — С. 30)

• Міг би його поганити —
  Не хочу вуст поганити.

(Шпигачки. — С. 19)

• Між «Вітчизною» і «Всесвітом»
  Є хороший гастроном
  Горілки́ завжди чудесні там,
  Трохи гірше із вином.
  А якби не штучки Троцького,
  То була б ще й ковбаса...
  Ах ты, удаль идиотская!
  Ах ты, девичья краса!

(Шпигачки. — С. 92)

• Наука всіх наук —
  як обійти каюк.

(Шпигачки. — С. 149)

• Наша армія Червона
  не стоїть коло кордона —
  за кордон іде.
  Це трудящих українських
  проти польських, проти фінських
  партія веде, партія веде.

((Мабуть, ще довоєнне) // Шпигачки. — С. 110)

• Не перероджуйтесь в людей
  Що скаженіють від ідей.

(Так тримати // Шпигачки. — С. 148)

• Ой ти, боже мій, боже істини,
  Поможи мені, атеїстові!

(Молитва // Шпигачки. — С. 48)

• Прекрасний цей світ, тим, що інших нема:
  Вільна моя, моя добровільна тюрма.

(Світ // Шпигачки. — С. 146)

• Рука минулого не мертва,
  І я його чергова жертва.

(Шпигачки. — С. 29)

• Ти, безголосий, тихо, ша!
  Ти, безталанний, не бреши!
  Німа без голосу душа,
  Нема без голосу душі.

(Шпигачки. — С. 86)

• У вас якийсь паскудний звих:
  Що голову морочите:
  Я пам'ятник собі воздвиг,
  А ви собі — як хочете.

(Шпигачки. — С. 5)

• У порядочных людей
  Нету собственных идей,
  Потому что все идеи
  Подарил им иудей.

(Шпигачки. — С. 37)

• У сусіда хата біла —
  Бодай би згоріла.
  У сусіда жінка мила —
  Бодай би здуріла.

(З української філософії // Шпигачки. — С. 96)

• У царстві бездоганно соннім,
  Де весь народ — одна сім'я,
  Украв моє ім'я анонім,
  Анонім вкрав моє ім'я.

(Шпигачки. — С. 17)

• Усмішка-відписка, усмішка-розписка
  Ніколи не сходить у нього із писка.

(Ввічливий бюрократ // Шпигачки. — С. 85)

• Хоч як би хто хотів,
  Це ясно кожній миші:
  Часи уже не ті,
  А стануть ще нетіші.

(Прогрес // Шпигачки. — С. 43)

• Чого на цім світі шука чоловік?
  А bisele mazl, a stikele glik.

(Двомовне // Шпигачки. — С. 101)

• Я — комуніст
  Я — комуніст, ходжу в чужому,
  З чужого паху і плеча
  (То з Харчука, то із Драча,
  Можливо, і з Коротича), —
  Чужим тут пахне Головкому,
  Бач, кому слід, це все вивча.

(Я — комуніст (Підспів під Тичину) // Шпигачки. — С. 25)

• Як добре, що на світі є Москва
  Всі голоси, падлюка, забива.

(Шпигачки. — С. 112)

Джерела

• Лукаш, Микола. Шпигачки / Упорядкування та післямова Леоніда Череватенка. — К.: Ярославів Вал, 2003. — 240 с.