Лукаш Микола Олексійович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мико́ла Лука́ш
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Мико́ла Олексі́йович Лука́ш (*19 грудня 1919, Кролевець — †29 серпня 1988, Київ) — видатний український перекладач, мовознавець і поліглот.

Цитати[ред.]

«Шпигачки»[ред.]

  • А час кульга, а час кульга,
    В годинника асиметричні ноги.
    А вік шульга, а вік шульга
    Наліво йде, не тямлячи дороги.
(Шпигачки. — С. 147)
  • Бувають же такі дебіли —
    не зна, де чорне, а де біле!
(Шпигачки. — С. 16)
  • Він ще живе, старий пошляк...
    Коли його вже трафить шляк?
(Пошляк-довгожитель // Шпигачки. — С. 87)
  • Десь є
    Досьє.
(Пильність // Шпигачки. — С. 32)
  • Дуже важко в сірій масі
    Не згубитись сіромасі.
(Невизнаний геній // Шпигачки. — С. 77)
  • І я писав би,
    якби хотів
    антипоезії
    антисвітів.
(Шпигачки. — С. 27)
  • Краще чужість, байдужість, ненависть,
    І презирство, і глум, і злоба,
    Ніж ця панська лукава ласкавість,
    Що увічнює рабство раба!
(Шпигачки. — С. 30)
  • Міг би його поганити —
    Не хочу вуст поганити.
(Шпигачки. — С. 19)
  • Між «Вітчизною» і «Всесвітом»
    Є хороший гастроном
    Горілки́ завжди чудесні там,
    Трохи гірше із вином.
    А якби не штучки Троцького,
    То була б ще й ковбаса...
    Ах ты, удаль идиотская!
    Ах ты, девичья краса!
(Шпигачки. — С. 92)
  • Наука всіх наук —
    як обійти каюк.
(Шпигачки. — С. 149)
  • Наша армія Червона
    не стоїть коло кордона —
    за кордон іде.
    Це трудящих українських
    проти польських, проти фінських
    партія веде, партія веде.
((Мабуть, ще довоєнне) // Шпигачки. — С. 110)
  • Не перероджуйтесь в людей
    Що скаженіють від ідей.
(Так тримати // Шпигачки. — С. 148)
  • Ой ти, боже мій, боже істини,
    Поможи мені, атеїстові!
(Молитва // Шпигачки. — С. 48)
  • Прекрасний цей світ, тим, що інших нема:
    Вільна моя, моя добровільна тюрма.
(Світ // Шпигачки. — С. 146)
  • Рука минулого не мертва,
    І я його чергова жертва.
(Шпигачки. — С. 29)
  • Ти, безголосий, тихо, ша!
    Ти, безталанний, не бреши!
    Німа без голосу душа,
    Нема без голосу душі.
(Шпигачки. — С. 86)
  • У вас якийсь паскудний звих:
    Що голову морочите:
    Я пам'ятник собі воздвиг,
    А ви собі — як хочете.
(Шпигачки. — С. 5)
  • У порядочных людей
    Нету собственных идей,
    Потому что все идеи
    Подарил им иудей.
(Шпигачки. — С. 37)
  • У сусіда хата біла —
    Бодай би згоріла.
    У сусіда жінка мила —
    Бодай би здуріла.
(З української філософії // Шпигачки. — С. 96)
  • У царстві бездоганно соннім,
    Де весь народ — одна сім'я,
    Украв моє ім'я анонім,
    Анонім вкрав моє ім'я.
(Шпигачки. — С. 17)
  • Усмішка-відписка, усмішка-розписка
    Ніколи не сходить у нього із писка.
(Ввічливий бюрократ // Шпигачки. — С. 85)
  • Хоч як би хто хотів,
    Це ясно кожній миші:
    Часи уже не ті,
    А стануть ще нетіші.
(Прогрес // Шпигачки. — С. 43)
  • Чого на цім світі шука чоловік?
    А bisele mazl, a stikele glik.
(Двомовне // Шпигачки. — С. 101)
  • Я — комуніст
    Я — комуніст, ходжу в чужому,
    З чужого паху і плеча
    (То з Харчука, то із Драча,
    Можливо, і з Коротича), —
    Чужим тут пахне Головкому,
    Бач, кому слід, це все вивча.
(Я — комуніст (Підспів під Тичину) // Шпигачки. — С. 25)
  • Як добре, що на світі є Москва
    Всі голоси, падлюка, забива.
(Шпигачки. — С. 112)

Джерела[ред.]

  • Лукаш, Микола. Шпигачки / Упорядкування та післямова Леоніда Череватенка. — К.: Ярославів Вал, 2003. — 240 с.