Крилов Іван Андрійович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крилов Іван Андрійович
Eggink-Portrait of Ivan Krylov.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іван Андрійович Крилов (рос. Ива́н Андре́евич Крыло́в)  — російський байкар-перекладач. Відомий як автор 236 байок, зібраних в дев'яти прижиттєвих збірках (виходили з 1809 по 1843 рр.). Поряд з тим, що більша частина його сюжетів є оригінальними, окремі з них сягають до байок Жана де Лафонтена (який, в свою чергу, запозичив їх у Езопа, Федра і Бабрія). Чимало виразів з його творів набули статус «крилатих».

Цитати[ред.]

  •  

Хто винен з них, хто ні – судить не нам,
Та тільки хура й досі там. [1]

  •  

Жвава Бабка степова
Літо красне проспівала,
І незчулась, як настала
Холоднеча зимова. [2]

 

Попрыгунья Стрекоза
Лето красное пропела;
Оглянуться не успела, Как зима катит в глаза.

  •  

Біда, як пироги та стане швець ліпити,
А пекар чоботи робити [3]

  •  

Наш Мишко, не кажучи ні слова,
Важеньку каменюку в лапи взяв,
Навшпиньки сів і жде, не зводить духу,
Сам думає: “Мовчи, вже ж я тебе, вертуху!” і,
підстерігши на чолі у друга муху,
Що сили є – по лобові утяв!
Влучний удар той був, аж череп розвалився
І друг Мишків лежать надовго там лишився. [4]

  •  

Тим скінчились витівки її,
Що від ворон вона відстала, і Павою не стала. [5]

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. І. А. Крилов. Лебідь, Щука і Рак.
  2. Бібліотека української літератури.
  3. І. А. Крилов. Щука та Кіт.
  4. І. А. Крилов. Пустельник і ведмідь.
  5. І. А. Крилов. Ворона.