«Ба́бка і Мура́шка» — байка російського письменника І. А. Крилова; написана не пізніше травня 1808 року і того ж року вперше опублікована в журналі «Драматичний вісник»; у збірках творів Крилова поміщається в другу книгу байок.
Жвава Бабка степова Літо красне проспівала, І незчулась, як настала Холоднеча зимова. [1]
Попрыгунья Стрекоза Лето красное пропела; Оглянуться не успела, Как зима катит в глаза.
Ти співала? Добре дбала: Потанцюй тепер піди![1]
Ты все пела? это дело: Так поди же, попляши!
Снігом поле замітає; Вже тих світлих днів немає, Як між листям їй густим Був готовий стіл і дім.[1]
Зникло все: у дні холодні Голод, злидні настають; Співу Бабки вже не чуть: Та й кому на думку йдуть Ті пісні в часи голодні![1]
Зла журба її гризе, В мурашник вона повзе: "Не відмов, Мурашко мила! До весни прожить несила, Згляньсь на вид нужденний мій, Нагодуй і обігрій!" [1]
