Королівство шахраїв

«Королівство шахраїв» — роман у жанрі фентезі, друга книжка дилогії «Шістка воронів» американської письменниці Лі Бардуґо.

Цитати

Якщо ти досі виріш у чесність, отже, прожив дуже вдале життя.

Просто зараз тобі достатньо знати тільки, що ми вскочили в халепу, а так сталося, що в халепах я справжній експерт.

Повіриш не тій людині — і тебе це може вбити.

Завжди бий туди, куди простак недопетрає дивитися.

Тобі пощастило, ми живемо у світі, де чоловік може компенсувати свій вік статками.

Це закон систем. Ти вбудовуєш запобіжники проти перебоїв, але врешті-решт щось у запобіжниках викликає неочікуваний перебій.

Те, чого ти хочеш, і те, що потрібно світові, не завжди збігається, Казе. Молитви й бажання — не одне й те саме.

Подекуди єдина хитрість, щоб витиснути із ситуації найбільший зист, — просто чекати.

Час турбот минув. Ми дісталися до найцікавішої частини — до дії.

Стріляти може кожен — але не кожен може влучити.

Якщо не вдається відчинити двері — доведеться зробити нові.

Ти не слабкий через те, що не вмієш читати. Ти слабкий через страх, що люди побачать твій недолік. Ти дозволяєш сорому вирішувати, ким ти є.

Тобі варто зосередитися на роботі, натомість ти занадто зайнятий затамованою образою.

Якщо один план луснув, ти вигадував інший. Якщо вони затискали тебе в кут, ти прорізав дірку в даху.

Вона не була безпомічною. Відмовлялася бути.

Вони цінували те, що він уміє робити, замість того, щоб карати за те, чого він не вміє.

Це була не битва — це була вулична бійка, незграбна мішанина ліктів і кулаків.

Ти маєш своє слабке місце. Усі ми маємо слабкі місця.

На те, щоб постійно вибачатися за своє існування, немає часу. Але якщо хтось чинить зле, якщо ми припускаємося помилки, ми не перепрошуємо, — ми обіцяємо відшкодувати її.

Ти однозначно створюєш більше проблем, ніж того вартий.

Хитрість от у чому: щоб виграти у Роллінза, потрібно ніколи не сідати з ним за стіл.

Я не можу жити в місті, де не можу йти з високо підведеною головою.

Сулійці вірять, що ми даємо життя своїй тіні, коли чинимо погано. Кожен гріх додає тіні сили, поки врешті-решт вона не стане сильнішою за тебе.

Тут не просять про повагу. Її заслуговують.

Діти нічого не бояться. Це інші люди кажуть їм, де їхні межі.

Багатії хочуть вірити, що заслужили кожну копійку, яку мають, тому забувають, чим завдячують долі.

Кінець-кінцем, саме це тебе знищує: прагнення чогось, чого ти ніколи не зможеш мати.

Ми вчилися тримати голову так, наче на ній — корона.

Коли світ нічого тобі не винен, ти однаково щось від нього вимагаєш.

Не соромно зустріти гідного суперника. Це підказка, що ще є чого повчитися, привітне нагадування залишатися сумирною.

Вона добровільно обрала життя вбивці, аби не померти мовчазною рабинею.

Джаспер зосередився на кулі, відчув її найменші часточки. Можливо, він теж був нею. Кулею, яка все життя провела в барабані, чекаючи, поки її спрямують.

Страждання схоже на все інше. Коли поживеш із ним достатньо довго, навчишся любити його смак.

— Доля має плани на кожного з нас. — А часом долі потрібна невеличка допомога.

Гострити лезо можна скільки завгодно — кінець кінцем усе однаково залежатиме від якості металу.

— Я думав, що все стане краще, коли я розбагатію. — Можу тебе запевнити, що це так не працює.

Ти мій син, Джаспере. Я не можу захистити тебе. Можливо, мені не слід було навіть намагатися. Але я буду поруч, навіть якщо ти спіткнешся. Щоразу.

Протягом минулих трьох тижнів у Інеж з'явилися погані звички: спати, коли заманеться, їсти, коли закортить.

Смерть — це дар, на який ти поки що не заслуговуєш.

Джерела

Лі Бардуґо. Королівство шахраїв; Пер. з англійської: Є. Даскал. — Харків: Віват, 2020. — 592 с. — (Художня література). — ISBN 978-966-942-282-8