Козицький Андрій Михайлович

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козицький Андрій
Andrij Kozyćkyj. 2011.jpg
Андрій Козицький у 2011 році
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії

Козицький Андрій Михайлович (нар. 1970) — український історик, головний редактор «Енциклопедії Львова».

Цитати[ред.]

  •  

Руйнування пам'ятника Леніну не розколе Майдан[1].

  •  

Руйнування пам’ятника Леніну було доцільним, оскільки воно показало, що люди налаштовані рішуче. Цей вчинок засвідчив, що на жорстокі кроки з боку влади народ також може відповісти[1]. — Щодо знесення пам'ятника Леніну у Києві.

  •  

Пам'ятники злочинцям легітимізують їхні злочини[2].

  •  

9 травня як свято – це нонсенс. Бо не можна тішитися і святкувати перемогу у війні, якщо вона далася такою ціною. Це – блюзнірство. Тому дуже правильно було розділити 8-ме і 9-те травня. День пам’яті та примирення повертає Україну в європейський дискурс.
Але ліквідовувати цю дату штучно, вважаю, не потрібно, бо це буде сприйнято як черговий акт агресії проти історичної пам’яті людей, для яких 9 травня важливе.
Це свято зникне так само, як і свято з нагоди дня народження імператора, цісаря чи російського царя. Часи змінюються і зникають люди, які відзначали ці дати, а наступні покоління автоматично їх забувають[2].

  •  

Між тим, сам факт знищення нацизму є позитивом. Однак злом є те, що знищення нацизму викликало глорифікацію і легітимізацію комунізму. Якщо користуватися теологічними визначеннями, то це було вигнання Диявола силою Люцифера, тобто добро не може чинитися силою зла. Але якщо за допомогою одного зла перемогти інше зло, то навіть з математичного погляду йдеться про зменшення цього зла у світі[2].

  •  

Нам 23 роки казали: відкладімо історію на потім, займаймося економікою. І де економіка? Історію відклали, економіку не розвинули.
Є така теорія, що тільки країни з дуже високою культурною та духовною традицією можуть стати економічно успішними. Я маю приятеля-економіста, який пише на цю тему докторську дисертацію. Грубо кажучи, про що йдеться: автомобіль BMW чи «Mercedes» може з’явитися тільки в країні, де був Бетховен, Гете. Такі машини не з’являться в африканській чи азійській країні, бо йдеться загалом про цілий масив уявлення і самоповаги до своєї культури – не запозиченої.
Ви можете самі переконатися, що найуспішніші країни – це ті, які мають власну, не запозичену духовну культуру. Наприклад, німці, британці чи японці. Натомість держави, які щось запозичували, нехай навіть модернізувалися, як Сінгапур чи Таїланд, можуть мати якісь елементи сучасного суспільства, але не є законодавцями світової моди – в інтелектуальному, промисловому чи технологічному сенсі[2].

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg