Карл Більдт

Матеріал з Вікіцитат
Карл Більдт
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Карл Більдт (швед. Carl Bildt; нар. 15 липня 1949, Гальмстад, Галланд, Швеція) — шведський політичний діяч, дипломат, прем'єр-міністр Швеції (1991—1994). У 1995–1997 роках займав посаду спецпредставника ЄС по колишній Югославії та Верховного представника по Боснії і Герцеговині, у 1999–2001 роках був спеціальним посланцем Генерального секретаря ООН на Балканах. З жовтня 2006 по жовтень 2014 року був міністром закордонних справ Швеції.

Цитати Карла Більдта[ред.]

  •  

Куди ви рухаєтеся? Я уважно слухав і прем'єр-міністра, і Президента. Президент сказав, що у вас хороші стосунки з Євразією, з ЄС, із Шанхайською організацією співробітництва, з Африканським союзом, я навіть всього не пам'ятаю. Якщо ви підете скрізь, ви залишитеся ніде[1]. — Про напрямок, у якому рухається українська влада, 2012 р.

  •  

Росія демонструвала свою історичну нездатність налагодити гармонійні відносини з країнами на своїй периферії, а в проміжні періоди здійснювала свої імперські амбіції на шкоду цим країнам[2].

  •  

Але Росія піде на поступки сама, тільки якщо Захід твердо підтримає незалежність цих країн протягом тривалого часу. Зрештою Росія усвідомить, що її довгостроковим інтересам відповідає розрив з історичною закономірністю, зосередження на внутрішньому розвитку і налагодження мирних і поважних відносин з сусідами[2].

  •  

Нам потрібна стабільна, успішна і мирна Росія. А цього можна досягти лише через тверду підтримку незалежності та суверенітету всіх її сусідів[2].

  •  

Путін був змушений засвоїти урок, який повинен бути ясний з історії: вторгатися в інші країни — не кращий спосіб заводити друзів. Україна, яка завжди була дещо розділеною, тепер об'єдналася у своєму опорі Росії[3].

  •  

Подивимося ще — питання Криму відкрито. Але Путін втратив все інше. Війська НАТО розміщуються в трьох країнах Балтії та Польщі. По всій Європі ростуть оборонні витрати. Грузія тільки що отримала безвізовий доступ в ЄС. Навіть Білорусь починає ставати неспокійною[3].

  •  

Велика нація українців ніколи не повернеться до Кремля[3].

  •  

Я не здивуюся, якщо історики майбутнього сприймуть це як ще більш значну геополітичну катастрофу, ніж смерть СРСР. Розпуск Радянського Союзу був, рано чи пізно, неминучий. Однак української катастрофи можна було уникнути. Вона — творіння рук Кремля[3].

Примітки[ред.]