Зброя, мікроби і харч

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Зброя, мікроби і харч: Витоки нерівностей між народами» (англ. Guns, Germs, and Steel: The Fates of Human Societies, тобто «Зброя, мікроби та сталь: долі людських суспільств») — науково-популярна книга Джареда Даймонда. 1998 року за цю працю автор отримав Пулітцерівську премію в номінації «Загальна нехудожня література».

Цитати[ред.]

  • Кмітливі люди мають вищі шанси, ніж менш кмітливі, врятуватися від причин високої смертності в традиційних новоґвійнейських суспільствах. А притаманна традиційним європейським суспільствам смертність від епідемічних захворювань майже не має нічого спільного із кмітливістю, а натомість залежить тільки від генетичної опірності, зумовленої особливостями хімічного складу тіла. […] Опріч генетичної є ще одна причина, чому новоґвінейці можуть виявитися тямущішими, ніж жителі Заходу. Сучасні європейські й американські діти значну частину свого життя проводять, пасивно розважаючись за допомоги телевізора, радіо та фільмів. У середньостатистичній американській оселі телевізор увімкнутий сім годин на день. На відміну від них традиційні новоґвінейські діти майже не мають таких можливостей для пасивних розваг, проводячи мало не весь свій безсонний час за активною діяльністю, зокрема розмовами або іграми з іншими дітьми чи дорослими. Разом із тим майже всі дослідження розвитку дитини підкреслюють особливу роль стимуляції та активності в період дитинства для розумового розвитку і вказують на непоправне відставання розумового розвитку внаслідок зношення стимуляції в дитинстві.
(Пролог. Питання Ялі, с. 18-19)
  • Царі й жерці стародавнього Шумеру воліли, щоб письмом користувалися професійні писарі для запису кількостей овець, які мають бути сплачені в податок, а не маси для складання віршів та організації змов. За словами антрополога Клода Леві-Стросса, головною функцією стародавнього письма було «полегшити поневолення інших людей».
(Розділ 12. Скопійовані зразки і навіяні ідеї, с. 227)
  • Остаточна форма винаходу, запровадженого в ужиток, могла дещо відрізнятися від варіанту, створеного його визначним винахідником. Але головне питання, яке нас цікавить — чи змінилася би помітно найзагальніша схема світової історії, якби деякі генії-винахідники не народились у конкретний час і в конкретному місці. Відповідь очевидна: ніколи в історії не було такої людини. Всі визначні й знамениті винахідники мали здібних попередників і послідовників і робили свої вдосконалення тоді, коли суспільство мало змогу скористатися їхніми витворами.
    • The form of the invention eventually adopted might have been somewhat different without the recognized inventor's contribution. But the question for our purposes is whether the broad pattern of world history would have been altered significantly if some genius inventor had not been born at a particular place and time. The answer is clear: there has never been any such person. All recognized famous inventors had capable predecessors and successors and made their improvements at a time when society was capable of using their product.
(Розділ 13. Мати необхідності, с. 236)
  • В Америці був лише один вид великих свійських тварин — лама/альпака, — обмежений у своєму поширенні невеликою зоною Анд та прилеглим перуанським узбережжям. Хоча цей вид використовували для отримання м'яса, вовни, шкур і транспортування товарів, він ніколи не давав молока для споживання людьми, ніколи не возив вершників, ніколи не тягав воза або плуга і ніколи не слугував джерелом роботи або засобом ведення війни.
Це була надзвичайно вагома низка відмінностей між євразійськими і корінними американськими суспільствами, зумовлена переважно пізньоплейстоценовим зникненням (винищенням?) більшості великих диких ссавцевих видів Північної та південної Америки. Якби не ці зникнення, новочасна історія пішла би іншим курсом. Коли Кортес і його замурзані пройдисвіти висадилися на мексиканському узбережжі 1519 року, їх би скинула назад у море багатотисячна ацтекська кавалерія верхи на тамтешніх свійських конях. Замість вимирання ацтеків від віспи, іспанці б, можливо, вимерли всі до одного від американських мікробів, переданих опірними до них ацтеками. Американські цивілізації, оперті на силу тварин, могли би відіслати своїх конкістадорів на пограбування Європи. Однак всі ці гіпотетичні подіє унеможливило зникнення ссавців за тисячі років до того.
(Розділ 18. Зіткнення півкуль, с. 343)
  • Довгий перелік важливих технологічних винаходів, у яких першість належить Китаю, обіймає чавун, компас, порох,папір, друк і багато інших… Китай був також провідною політичною силою світу, лідером у розвитку мореплавання та контролі над морями. На початку XV сторіччя він відрядив «флотилії скарбів», кожна з яких складалася із сотень кораблів завдовжки по 120 м і команда яких досягала 28 тис. осіб, через Індійський океан аж до східного узбережжя Африки задовго до того, як три крихітні каравели Колумба перетнули вузький Атлантичний океан…
Чому Китай утратив своє технологічне лідерство, поступившись раніше відсталій Європі? Історія китайських «флотилій скарбів» підказує відповідь. […] Цей проект було припинено внаслідок типової патології тамтешнього політичного життя, яка могла статися де завгодно: боротьби за владу між двома угрупованнями в китайському дворі (між євнухами та їхніми опонентами). Євнухи були ініціаторами відправлення й командирами флотилій. Тож коли останнє угруповання взяло гору в боротьбі за владу, вони припинили відправляння флотилій, згодом закрило корабельні і заборонило океанські плавання.
Тепер порівняймо ці китайські події із тим, що сталося, коли до­слідницькі флотилії почали відчалювати із портів політично подробленої Європи. Христофор Колумб, італієць за походженням, проміняв свою вірність герцогові Анжуйському з Франції на вірність королю Португа­лії. Коли ж останній відхилив його прохання виділити кораблі для до­слідницького плавання на захід, Колумб звернувся до герцога Медини-Сидонії, котрий також відмовив. Невтомний мореплавець подався до графа Мединаселі, а після негативної відповіді останнього — до короля й королеви Іспанії. Якби Європа була об'єднана під владою одного з трьох перших правителів, колонізація нею Америки могла б узагалі не відбутися.
(Епілог. Майбутнє історії людства яко науки, с. 397-398)

Про книгу[ред.]

  • Приголомшує… Ця книга закладає основи розуміння історії людства.
Біл Ґейтс
  • Це блискуче написана, пристрасна, бурхлива подорож через 13 тисяч років історії всіх континентів — коротка історія всього і кожного. Тут можна знайти все: появу імперій, релігії, письма, культурних рослин і вогнепальної зброї. Нарешті запропонувавши переконливе пояснення різнобіжного розвитку людських суспільств на різних континентах, ця книга розхитує грунт під расистськими теоріями історії. Викладена в ній версія формування сучасного світу сповнена уроків для майбутнього. Прочитавши перші дві сторінки, ви не зможете її відкласти вбік.
— Пол Ерліх, професор демографії
  • Приголомшлива й украй важлива праця… Жодна анотація не відобразить дивовижної проникливості цієї книжки.
— Дейвід Бравн, Washington Post Book World
  • Джаред Даймонд … має велику ерудицію та пише в стилі, який підкреслює термінологічне багатство англійської мови. Читати Даймонда — це ніби дивитися, як хтось катається на одноколісному велосипеді і з прищепкою на носі жонглює п'ятьма кричущими поросятами.
— Альфред Крозбі, Los Angeles Times

Джерело[ред.]

  • Даймонд, Джаред. Зброя, мікроби і харч: Витоки нерівностей між народами / Переклад з англійської Тараса Цимбала. — К.: Ніка-Центр, 2009. — 488 с.