Еліф Шафак

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліф Шафак
ElifShafak creditZeynelAbidin.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Еліф Шафак (тур. Elif Şafak, 25 жовтня 1971, Страсбург) — турецька письменниця, колумністка та спікерка.

Цитати про Еліф Шафак[ред.]

  •  

Найвідоміша сучасна турецька жінка-прозаїк Еліф Шафак живе на дві країни – Туреччину і США, – пише турецькою і англійською, але воліє називатися саме турецькою письменницею. Її улюблені героїні весь час зависають між Туреччиною і західним світом, вибір ідентичності для них – складна буттєва проблема[1]. — З есею «Еліф Шафак»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»

  Ганна Улюра
  •  

З одного боку престижна премія Румі вже за один із перших творів, 1997-го, успіх шалений […]. А з іншого боку, в романі «Бабá і байстрюк» вона відкрито написала про геноцид вірмен, а це в Туреччині злочин, тож її звинуватили в образі нації й притягли до відповідальності, але не засудили через відсутність складу злочину. В романі-бо виявили фрагменти, де Шафак міркує, скільки турків убили вірменські повстанці й скільки вірменських дітей усиновили турки, щоб урятувати, зрештою, тоді була громадянська (каже одна з героїнь) і два мільйони вірмен – просто випадкові жертви тієї війни[1]. — З есею «Еліф Шафак»

  — Ганна Улюра
  •  

Її героїні – завжди доньки. В її феміністичних і протестних творах (незле замаскованих під любовні історії) дуже буквально прочитаний патріархат. Її героїні вторують батька, попри свою і його волю: «Деякі доньки народжуються, щоб утілити в життя мрії батька. Навіть якщо для цього їм доведеться рятувати вітчизну». Батько – батьківщина – безбатченки: все це у Шафак про жінок і тільки про них[2]. — З есею «Еліф Шафак»

  — Ганна Улюра
  •  

2009 року в неї вийшов найпродаваніший і найзатребуваніший нині роман у Туреччині під назвою «Любов» – так просто, саме так. Але й інші романи Шафак успішні, дуже успішні[2]. — З есею «Еліф Шафак»

  — Ганна Улюра
  •  

У роману «Честь» є епіграф із Джона Максвела Кутзее, автора «Безчестя». Честь для жінок і для чоловіків у всіх культурах має рівне значення: у чоловіків честь сягає діяння, у жінок – відмови від дії. Для ісламських культур честь-безчестя має ще один вимір – «убивства честі». Про них роман і написаний. Жінка, яка зганьбила себе, мусить бути покараною: мужчина з її родини має її убити – батько, син, чоловік[2]. — З есею «Еліф Шафак»

  — Ганна Улюра
  •  

Вона пише роман про секс-торгівлю й жінок, утягнутих у неї, назвавши його «10 хвилин 38 секунд у цьому дивному світі». Детективна лінія в неї завжди тільки для утримання уваги читача. Вона пише нібито лавбургер «Любов», де змушує білу зневірену редакторку закохатися в героя редагованого роману. Любовна лінія теж для привернення уваги. 10 хвилин 38 секунд триває помирання й передсмертні спогади-галюцинації героїні (її вбили, ясно)[3]. — З есею «Еліф Шафак»

  — Ганна Улюра
  •  

Чорне молоко – це чорнило: народження дитини й творення письма у Шафак стають синонімами, а щастя материнства, як і відданість творця, – ілюзіями, почасти злоякісними. Сорок днів романної любові дорівнюють сорока прожитим без любові рокам головної героїні, а любити її навчить Джаваледдін Румі, бо саме в цього містика-суфія XIII століття вона закохалась[3]. — З есею «Еліф Шафак»

  — Ганна Улюра
  •  

У кожному романі Шафак є близнюки. Авторка пояснює, що в Туреччині й поза нею живе двома життями – наче йдеться про двох жінок, про попіл і ружу, ваніль і перець. Але близнюки Шафак ніколи не двійники, вони завжди протилежності, які за збігом обставин зовні схожі[3]. — З есею «Еліф Шафак»

  — Ганна Улюра

Примітки[ред.]

Джерела[ред.]


Bookmark-new.svg