Джозеф Еддісон

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до: навігація, пошук
Джозеф Еддісон
Joseph Addison by Sir Godfrey Kneller, Bt.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Джозеф Еддісон (англ. Joseph Addison; 1672—1719) — англійський письменник і політичний діяч партії вігів.

Цитати[ред.]

  •  

Захоплення дуже недовговічне почуття, яке відразу ж руйнується, як тільки стає близько знайомим зі своїм предметом.

 

Admiration is a very shortlived passion, that immediately decays upon growing familiar with its object.[1]

  •  

Читання для розуму, що фізкультура для тіла.

 

Reading is to the mind what exercise is to the body.[1]

  •  

Немає більш вірної ознаки загального занепаду моральності в країні, ніж відсутність прагнення у її жителів приносити користь своїй батьківщині.

 

There is no greater sign of a general decay of virtue in a nation, than a want of zeal in its inhabitants for the good of their country.[1]

  •  

Істинне щастя за природою своєю любить усамітнення; воно — ворог шуму та розкоші і народжується головним чином з любові до самого себе. — The Spectator, No. 15 (March 17, 1711).

 

True happiness is of a retired nature, and an enemy to pomp and noise; it arises, in the first place, from the enjoyment of one's self, and in the next, from the friendship and conversation of a few select companions.[2]

  •  

Книги — це майно, що заповідається розумом людству, призначене для передачі з покоління в покоління, на користь тим, які з часом народяться. — The Spectator, No. 166 (10 September 1711)

 

Books are the legacies that a great genius leaves to mankind, which are delivered down from generation to generation, as presents to the posterity of those who are yet unborn.[3]

  •  

Нічого люди не приймають з такою огидою, як поради. — The Spectator, No. 512 (17 October 1712)

 

There is nothing which we receive with so much reluctance as advice.[4]

  •  

Перша склянка — за себе, друга — за друзів, третя — за гарний настрій, четверта — за ворогів. — The Spectator, No. 195 (13 October 1711)

 

The first glass for myself, the second for my friends, the third for good humor, and the fourth for mine enemies.[5]

Примітки[ред.]