Джакомо Казанова

Матеріал з Вікіцитат
Джакомо Казанова
Портрет Джакомо Казанови
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Джакомо Казанова (фр. Giacomo Casanova; іт. Giacomo Casanova 1725–1798) — італійський авантюрист та мандрівник, письменник. Класик французької літератури, автор «Історії мого життя».

Цитати[ред.]

  • Чоловік вважається зрілим, коли перестає виділятися серед вагітних жінок[1].
  • Бути жінкою означає — вміти тікати так, щоб напевно зловили.
  • У наш щасливий час повії зовсім не потрібні, оскільки порядні жінки охоче йдуть назустріч усім вашим бажанням.
  • Ведуть того, хто хоче йти; того, хто не хоче, тягнуть.
  • Кажуть, старість робить людину мудрою: не розумію, як можна любити наслідок, якщо причина його огидна.
  • Домігшись свого, ми вже більше не будемо хотіти, бо не можна хотіти того, чим володієш, отже жінки мають рацію, коли відмовляють нам.
  • Справжня самотність — це присутність людини, яка тебе не розуміє.
  • Краса різна для кожного віку.
  • Клятва у вічній вірності — клятва найлегковажніша й найбезглуздіша, яку навіть найцнотливіший чоловік навіть перед найгарнішою з жінок ніколи не мусив би промовляти.
  • Ми завжди й усе скеровуємо до власного блага, і кожен з нас — тиран.
  • Ніколи не слід говорити кому-небудь, що він не правий, а що він лише помиляється.
  • У недосвідчених дівчат можна багато чому навчитися.
  • Сміятися — законне право тих, хто знає, як все було насправді.
  • Смерть — це чудовисько, яке виганяє з театру уважного глядача, перш ніж скінчилася п'єса, яка надзвичайно його цікавить.
  • Обман — це помста розуму глупоті.
  • Умовляючи дівчину, я умовив себе.
  • Мудра людина ніколи не може бути цілковито нещасною.

Примітки[ред.]

  1. Цитати за сайтом http://best-aphorisms.ru/dzhakomo-kazanova