Ден Аріелі

Матеріал з Вікіцитат
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ден Аріелі
Dan Ariely January 2019.jpg
Wikipedia-logo.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ден Аріелі (нар. 29 квітня 1967) — ізраїльсько-американський професор психології та поведінкової економіки, викладач і письменник[1].

Цитати[ред.]

  •  

...більшість людей не знає, чого вони хочуть доти, доки не побачать контексту. Ми не знаємо, якого шосейного велосипеда хочемо, допоки не побачимо чемпіона на Тур де Франс, який перемикає передачі на певній моделі. Ми не знаємо, яку акустичну систему обрати, поки не послухаємо динаміків, що звучать краще, ніж попередні. Ми навіть не знаємо, що хочемо робити в житті, аж поки не подивимось на друга чи родича, який робить якраз те, що, думаємо, ми повинні робити. Все пізнаємо у порівнянні. Як пілот, що має посадити літак у темряві, ми хочемо мати посадкові вогні по обидва боки від нас, які приведуть нас до місця, де колеса мають торкнутись землі[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Виявляється, йти наперекір інтуїції дуже важко... У нас багато готових рішень для будь-яких проблем. Ми точно знаємо, які наші справжні здібності, як працює економіка, як потрібно платити шкільним вчителям тощо. Якщо ми не почнемо перевіряти, чи правильні наші рішення, ми нічого не зможемо виправити.... Наскільки кращим стало б наше життя, якби ми мали звичку сумніватись і перевіряти[3]! — Про інтуїцію

  •  

Відносність (відносно) легко зрозуміти. Втім є один аспект відносності, який завжди «ставить нам підніжку»: ми не лише схильні завжди порівнювати, а й порівнюємо речі, які досить легко порівняти між собою і, відповідно, намагаємось не порівнювати речей, які складно порівняти[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Ефект володіння не обмежується лише матеріальними речами. Він також може стосуватися точок зору. Як тільки ми маємо власне бачення — щодо політики чи спорту, що стається? Ми любимо його більше, ніж варто. Ми підносимо його вище, ніж воно того вартує. І зазвичай нам складно це бачення відпустити, тому що нам складно пережити його втрату. І, як результат, з чим ми залишаємось? Із власною ідеологією — жорсткою і непохитною[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Життя — комплексна річ, бо одночасно декілька сил впливають на нас, і тому складно точно з’ясувати, як кожна з цих сил формує нашу поведінку. Для соціологів експерименти — це як для інших науковців мікроскопи або стробоскопи. Вони допомагають нам уповільнити поведінку людини, наче кадри у фільмі, виокремити ці сили та ретельно й докладно їх вивчити. Вони дають нам змогу однозначно перевірити, що нас «вмикає»[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

За принципом віри в людську раціональність ми всі можемо вважати себе економістами. І тут йдеться не про те, що кожний із нас може інтуїтивно розробляти складну теоретико-ігрову модель або розуміти узагальнену аксіому виявлених переваг (GARP). Радше йдеться про те, що ми поділяємо основні уявлення про людську природу, на які опирається економіка[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Коли ми думаємо про працівників, то часто сприймаємо мотивацію та оплату праці як одне й те ж. Але насправді нам потрібно додати до оплати ще багато факторів: осмисленість, творчість, труднощі, відчуття причетності, ідентифікацію, гордість тощо. Хороша новина полягає в тому, що якщо додати всі ці компоненти і задуматись над збільшенням гордості за свій труд, то можна зробити людей і успішнішими, і щасливішими[3]. — Про мотивацію на роботі

  •  

Ми постійно користуємось інтуїцією, «готовими рішеннями». І часто інтуїція нас обманює. Питання в тому, чи вистачить нам духу цю інтуїцію перевіряти. Чи навчимося ми виявляти ведмежі послуги інтуїції в усіх сферах життя: в сім'ї, бізнесі чи законодавстві про фінансовий ринок, податки та охорону здоров’я[3]? — Про інтуїцію

  •  

Можливо, немає такої речі, як повністю цілісна людина. Насправді, ми можемо виявитись сукупністю кількох «я». Ми нічого не можемо вдіяти, щоб наш доктор Джекіл повністю оцінив силу нашого містера Гайда. Проте усвідомлення того, що ми схильні до неправильних рішень у розпал шалених емоцій, може певним чином допомогти нам розуміти свого «Гайда» й використовувати його в щоденних справах[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Ось чим займається маркетинг — надає інформацію, яка підвищить очікуване та реальне задоволення споживачів. Але чи дійсно очікування, що створив маркетинг, впливають на наше задоволення[2]? — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Поведінкова економіка — відносно новий напрям, який поєднує психологію та економіку. Вона допомагає мені вивчати все — від небажання відкладати гроші на пенсію до нездатності чітко мислити під час сексуального збудження. Я намагаюсь зрозуміти не лише саму поведінку, а й процес ухвалення певного рішення, яке спричинило таку поведінку[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Правда також у тому, що ми порівнюємо не лише фізичні речі — тостери, велосипеди, цуценят, ресторанні страви, чоловіків чи дружин, а й наші уявлення про, наприклад, відпочинок та варіанти навчання й інші ефемерні речі, такі як емоції, взаємини і точки зору. Ми завжди порівнюємо між собою робóти, відпустки, коханців, вина[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

У світі є багато прикладів дивної поведінки. Наприклад, сходження на вершину гори. Якщо ви читали книги про складні сходження, то чи задумувались ви, наскільки вони наповнені моментами радості й щастя? Та вони сповнені страждань! Насправді ці книги розповідають про обмороження, про те, як важко йти і дихати, про холод та інші складні обставини. Якби люди старались бути просто щасливими, то в момент досягнення вершини, сказали б: «Це була жахлива помилка, і я більше не буду цього робити. Краще відпочивати десь на пляжі й пити мохіто». Але замість цього люди спускаються і після відновлення знову йдуть в гори.
Якщо взяти приклад сходження, то він наштовхує на важливі думки. Підказує, що вас хвилює те, як дійти до кінця, до вершини. Вас хвилює боротьба, ви думаєте про труднощі. Є велика кількість речей, які у дивний спосіб мотивують нас працювати[3]... — Про нераціональну мотивацію

  •  

...уявіть собі, що ви йдете до крамниці спорттоварів, щоб купити пару натуральних білих шкарпеток із гарною м’якою п’яткою та підкладкою. Через п’ятнадцять хвилин ви виходите із крамниці не зі шкарпетками, по які заходили, а з дешевою парою, яка вам взагалі не подобається (без м’якої п’ятки та підкладки), до якої БЕЗКОШТОВНО! йшла друга пара. Це приклад ситуації, коли ви відмовилися від якісного товару й купили щось, чого не хотіли, просто тому, що вас звабило БЕЗКОШТОВНО[2]! — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

У якій ролі ми б не були — споживача, підприємця чи політика, — розуміння того, у чому ми передбачувано ірраціональні, стане відправною точкою для того, щоб поліпшити процес ухвалення рішень та змінити життя на краще[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Хто ми — супермени чи Гомери Сімпсони? Коли мова йде про фізичний світ, ми розуміємо, наскільки обмежені наші можливості, і ми будуємо шляхи, аби їх подолати. Розуміємо свої межі та створюємо речі, які дозволяють нам їх обійти. Та коли мова йде про ментальний світ, ми будуємо речі на зразок системи охорони здоров’я так, ніби цих меж не знаємо. Ми ігноруємо свою обмеженість.
Тільки якщо будемо розуміти ментальні обмеження так само, як розуміємо фізичні, ми зможемо побудувати кращий світ. І на це вся надія[3]. — Про фізичні та ментальні обмеження

  •  

...ця книжка про людську ірраціональність, про нашу недосконалість. Вважаю, що розуміння, де саме ми далекі від ідеалу, — важлива частина нашого розуміння себе[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

  •  

Якщо думати про прогалину між тим, що може бути, і тим, де людство зараз, то стає сумно. Сумно бачити її і розуміти, де ми знаходимось. Але добрі новини в тому, що ми багато чого можемо зробити. Деякі зміни прості, деякі складніші. Але якщо цілеспрямовано працювати над кожною проблемою, а не просто давати людям більше інформації, намагаючись знизити спротив і підвищити мотивацію, то я думаю, що ми зможемо. Чи закрити прогалину? Ні. Чи покращити ситуацію? Так, звичайно[3]. — Про потенціал людства

  •  

...якщо ми не маємо моральних орієнтирів, то схильні поводитися нечесно. Але якщо в момент спокуси нам нагадують про мораль, то більш ймовірно, що ми будемо чесними[2]. — З книги «Передбачувана ірраціональність»

Примітки[ред.]


Bookmark-new.svg